Тексты песен   >   М > Моноліт > ЖИТИ, А НЕ ІСНУВАТИ

Моноліт - ЖИТИ, А НЕ ІСНУВАТИ - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Моноліт

Название песни: ЖИТИ, А НЕ ІСНУВАТИ

Дата добавления: 19.01.2024 | 21:40:12

Просмотров: 2

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Моноліт - ЖИТИ, А НЕ ІСНУВАТИ

Я не знаю що важче – літати, чи бігти?!
Я не знаю что труднее – летать или бежать?!
Не відчув я що легше – стояти, чи впасти?!
Не почувствовал я что легче – стоять или упасть?!
Я не хочу щоразу впадати у відчай,
Я не хочу каждый раз отчаиваться,
Але стійкість виснажує дужче ніж спрага!
Но стойкость истощает сильнее жажды!


Я не плачу – тримаючи лезо руками,
Я не плачу – держа лезвие руками,
Та чи довго триматиму – біс його знає?!
Да долго ли буду держать – черт его знает?!
Я не бачив у відблисках сонця надії,
Я не видел в бликах солнца надежды,
Може просто не вгледів – чи дивився замало!
Может, просто не увидел – смотрел ли мало!


Я не думаю – варто чи ні обирати,
Я не думаю – стоит или нет выбирать,
Між ударом одним, або шквалом ударів!
Между ударом одним или шквалом ударов!
Я не можу примусити душу мовчати,
Я не могу заставить душу молчать,
Але сенсу немає співати для дурнів!
Но смысла нет петь для дураков!


Я не впевнений – зможу чи ні я сказати,
Я не уверен – смогу или нет я сказать,
Майже в двічі зростає напруга у горлі,
Почти в два раза растет напряжение в горле,
Я не вірю що правду не можна збрехати –
Я не верю что правду нельзя соврать –
Та не завжди знайдеш що казати крім правди!
Да не всегда найдешь что говорить кроме правды!


День у день час минає – летить в перед, обминає,
День в день время проходит – летит вперед, обходит,
Мої думки, мою долю – хоч йду я з ним майже поряд.
Мои мысли, мою судьбу – хоть иду я с ним почти рядом.
А він летить, не зважає – на серця стук, заважає,
А он летит, не обращает внимания – на сердца стук, мешает,
Мені зробити зупинку, віддихатися хвилинку.
Мне сделать остановку, отдышаться минутку.


Я не збагну що до чого – і не примушу нікого,
Я не пойму что к чему – и не заставлю никого,
Мої пісні зрозуміти – не існувати, а жити!
Мои песни понять – не существовать, а жить!
Хай промінь світла не гріє, і як не легка надія,
Пусть луч света не греет, и как не легкая надежда,
Я хочу бути собою – не чути запаху гною!
Я хочу быть собой – не слышно запаха навоза!


Не чути і не відчувати!
Не слышно и не чувствовать!
Не бачити і не торкати!
Не видеть и не трогать!
Останні сумніви зламати –
Последние сомнения сломать –
І жити, а не існувати!
И жить, а не существовать!


Стихія, розбещеність, воля і розум,
Стихия, распущенность, воля и разум,
Тримати поводдя, чи бігти за возом?
Держать поводья или бежать за телегой?
Та сумніви в голову лізуть і лізуть –
Но сомнения в голову лезут и лезут.
Чи втримає камінь натугу заліза?
Удержит ли камень усилие железа?


Усього по черзі – або все і відразу,
Всего по очереди – или все и сразу,
Послати усіх – чи сховати образу?
Послать всех – скрыть оскорбление?
Палає вогонь усередині тіла –
Пылает огонь внутри тела –
І не дозволяє сидіти без діла!
И не разрешает сидеть без дела!


Відбитки минулого, тіні майбутнього,
Отпечатки прошлого, тени будущего,
Гострим ножем відрізають від сутнього,
Острым ножом отрезают от сущего,
Хвиля за хвилею зростають бажання,
Волны за волной растут желания,
Та заполоняють мене до останнього!
Да пленяют меня до последнего!


Груди здіймаються, подих кріпчішає,
Грудь поднимается, дыхание крепнет,
Слово за словом що далі смілішає,
Слово за словом, что дальше смелеет,
Крила зростають, вагання зникають –
Крылья растут, колебания исчезают.
Стріли ворожі в мене не влучають!
Стрелы вражеские в меня не попадают!


Ніч за ніччю зникає, мої вагання вбиває,
Ночь за ночью исчезает, мои колебания убивает,
Плекає сяйво надії, освітлює мої мрії,
Влечет сияние надежды, освещает мои мечты,
І хай не легко зловити, чи навіть лиш уявити,
И пусть не легко поймать или даже представить,
Що зірку ту, що бажаєш – в долонях міцно тримаєш.
Что звезду желаешь – в ладонях крепко держишь.


Хоч хто є хто, я не знаю – і з них себе не впізнаю,
Кто есть кто, я не знаю – и из них себя не узнаю,
Сліпить туман мої очі, облити дощ мене хоче,
Слепит туман мои глаза, облить дождь меня хочет,
Та чую поклик я неба – чи треба йти, чи не треба,
Но слышу я зов неба – надо ли идти, или не надо,
Але душа відчуває, що я вже не обираю!
Но душа чувствует, что я уже не выбираю!


Що я свій шлях уже бачив!
Что я уже свой путь видел!
Що я для себе відзначив!
Что я себе отметил!
Занудам не потикати –
Занудам не потыкать –
Й летіти, а не потопати!
И лететь, а не утопать!
А не усихати, а не помирати –
А не усыхать, а не умирать –
Жити, а не існувати!
Жить, а не существовать!
Смотрите так же

Моноліт - Потому, что я - рокер

Моноліт - Тайный знак

Моноліт - Песнь льда и огня

Моноліт - Де і коли

Моноліт - Страх перебороть

Все тексты Моноліт >>>