Тексты песен   >   Т > Тарас Григорович Шевченко > Лічу в неволі дні і ночі

Тарас Григорович Шевченко - Лічу в неволі дні і ночі - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко

Название песни: Лічу в неволі дні і ночі

Дата добавления: 05.04.2024 | 07:34:03

Просмотров: 1

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Тарас Григорович Шевченко - Лічу в неволі дні і ночі

Лічу в неволі дні і ночі
Считаю в неволе дни и ночи
І лік забуваю.
И счет забываю.
О Господи, як-то тяжко
О Господи, как-то тяжело
Тії дні минають.
Эти дни проходят.
А літа пливуть меж ними,
А лета плывут между ними,
Пливуть собі стиха, Забирають за собою
Плывут себе потихоньку, Забирают за собой
І добро і лихо!
И добро и беда!
Забирають, не вертають
Убирают, не возвращают
Ніколи нічóго!
Никогда ничего!
І не благай, бо пропаде
И не умоляй, потому что пропадет
Молитва за Богом.
Молитва о Боге.


І четвертий рік минає
И четвертый год проходит
Тихенько, поволі,
Тихонько, медленно,
І четверту начинаю
И четвертую начинаю
Книжечку в неволі
Книжечку в неволе
Мережати, — змережаю
Сечь, — смеркаю
Кров’ю та сльозами
Кровью и слезами
Моє горе на чужині,
Мое горе на чужбине,
Бо горе словами
Ибо горе словами
Не розкажеться нікому
Не расскажется никому
Ніколи, ніколи,
Никогда, никогда,
Нігде на світі! Нема слов
Нигде на свете! Нет слов
В далекій неволі!
В далекой неволе!
Немає слов, немає сльоз,
Нет слов, нет слез,
Немає нічого.
Нет ничего.
Нема навіть кругом тебе
Нет даже вокруг тебя
Великого Бога!
Великого Бога!
Нема на що подивитись,
Не на что посмотреть,
З ким поговорити.
С кем поговорить.
Жить не хочеться на світі,
Жить не хочется на свете,
А сам мусиш жити.
А сам должен жить.
Мушу, мушу, а для чого?
Должен, должен, а зачем?
Щоб не губить душу?
Чтобы не теряет душу?
Не варт вона того жалю.
Не стоит она этого сожаления.
Ось для чого мушу
Вот для чего должен
Жить на світі, волочити
Жить на свете, тащить
В неволі кайдани!
В неволе оковы!
Може, ще я подивлюся
Может, еще я посмотрю
На мою Украйну...
По моему...
Може, ще я поділюся
Может, еще я поделюсь
Словами- сльозами
Словами-слезами
З дібровами зеленими!
С дубравами зелеными!
З темними лугами!
С темными лугами!
Бо немає в мене роду
Ибо нет у меня рода
На всій Україні,
По всей Украине,
Та все-таки не ті люде,
И все же не те люди,
Що на цій чужині!
Что на этой чужбине!
Гуляв би я понад Дніпром
Гулял бы я над Днепром
По веселих селах
По веселым селам
Та співав би свої думи,
Но пел бы свои думы,
Тихі, невеселі.
Тихие, невеселые.
Дай дожити, подивитись,
Дай дожить, посмотреть,
О Боже мій милий!
О Боже мой милый!
На лани тії зелені
На поля эти зеленые
І тії могили! А не даси, то донеси
И эти могилы! А не дашь, так донеси
На мою країну
На мою страну
Мої сльози; бо я, Боже!
Мои слезы; ибо я, Боже!
Я за неї гину!
Я за нее гибну!
Може, мені на чужині
Может, мне на чужбине
Лежать легше буде,
Лежать будет легче,
Як іноді в Україні
Как иногда в Украине
Згадувати будуть!
Вспоминать будут!
Донеси ж, мій Боже милий!
Донеси же, мой Боже милый!
Або хоч надію
Или хоть надежду
Пошли в душу... бо нічого,
Пошли в душу... потому что ничего,
Нічого не вдію
Ничего не сделаю
Убогою головою,
Нищей головой,
Бо серце холоне,
Ибо сердце холодеет,
Як подумаю, що, може,
Как подумаю, что, может,
Мене похоронять
Меня похоронят
На чужині, — і ці думи
На чужбине — и эти думы
Зо мною сховають!..
Со мной скроют!
І мене на Україні
И меня в Украине
Ніхто не згадає!
Никто не вспомнит!


А може, тихо за літами
А может, тихо за летами
Мої мережані сльозами
Мои сетевые слезами
І долетять коли-небудь
И долетят когда-нибудь
На Україну... і падуть,
На Украину... и уйдут,
Неначе роси над землею,
Как росы над землей,
На щире серце молодеє
На искреннее сердце молодеет
Сльозами тихо упадуть!
Слезами тихо упадут!
І покиває головою,
И покачает головой,
І буде плакати зо мною,
И будет плакать со мною,
І може, Господи, мене
И может, Господи, меня
В своїй молитві пом’яне!
В своей молитве помянет!


Нехай як буде, так і буде.
Как будет, так и будет.
Чи то плисти, чи то брести.
То ли плыть, то ли брести.
Хоч доведеться розп’ястись!
Хоть придется распястись!
А я таки мережать буду
А я таки сетать буду
Тихенько білії листи.
Тихонько белые листья.
Смотрите так же

Тарас Григорович Шевченко - Росли укупочці, зросли

Тарас Григорович Шевченко - Кума моя і я...

Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.1

Тарас Григорович Шевченко - Не женися на багатій...

Тарас Григорович Шевченко - Заповіт

Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>