Тексты песен   >   Т > Теодор Кукурудза > До українців

Теодор Кукурудза - До українців - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Теодор Кукурудза

Название песни: До українців

Дата добавления: 14.09.2021 | 17:26:03

Просмотров: 23

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Теодор Кукурудза - До українців

Музика: Теодор Кукурудза
Музыка: Теодор Кукуруза
Слова: Віктор Баранов
Слова: Виктор Баранов
------------------------------------
------------------------------------


Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,
Я спрашиваю у себя, спрашиваю у вас, у людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці:
Я спрашиваю книг, оглядываюсь на каждой странице:
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Где тот год, где тот месяц, то проклятый неделю и день,
Коли ми перестали гордитись, що ми українці?
Когда мы перестали гордиться, что мы украинцы?


І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,
И что у нас душа, полная собственных добродетелей и щедрот,
І що є у нас дума, яка ще од Байди нам в’ється,
И что у нас дума, еще от Байды нам вьется,
І що ми в Україні – таки український народ,
И что мы в Украине - таки украинский народ,
А не просто юрба, що у звітах населенням зветься.
А не просто толпа, в отчетах населением называется.


І що хміль наш – у пісні, а не в барилах вина.
И что хмель наш - в песне, а не в бочонках вина.
І що щедрість – у серці, а не в магазинних вітринах.
И что щедрость - в сердце, а не в магазинных витринах.
І що є у нас мова, і що українська вона,
И что у нас речь, и украинский она,
Без якої наш край – територія, а не Україна.
Без которой наш край - территория, а не Украина.


Я до себе кажу і до кожного з вас – Говори!
Я к себе говорю и к каждому из вас - говори
Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати!
Давайте говорить все, хоть мы и хорошо научились молчать!
Запитаймо у себе: відколи, з якої пори
Спросите у себя: с тех пор, с которой поры
Почали українці себе у собі забувати?
Начали украинцы себя в себе забывать?


Запитаймо й про те, чи спитати усе на буття,
Спросите и о том, спросить все на бытие,
Котре нашу свідомість узяти змогло так на Бога,
Которое наше сознание взять смогло так на Бога,
Що солодшим од меду нам видався чад забуття
Что слаще от меда нам показался чад забвения
Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок від порога.
Родных слов и песен, и источников, и троп от порога.


Українці мої, то українці ми з вами, чи як?
Украинцы мои, то украинцы мы с вами, что ли?
Чи в "моголах" і вмерти судилося нам ще од Тараса?
Или в "Могол" и умереть суждено нам еще от Тараса?
Чи в могили судилось забрати нам наш переляк,
Или в могиле суждено забрать нам наш испуг,
Що знітив нашу гідність до рівня вторинної раси?
Что конфузил наше достоинство до уровня вторичной расы?


Українці мої! Як гірчать мені власні слова...
Украинцы мои Как горчат мне собственные слова ...
Добре знаю, що й вам вони теж – не солодкі гостинці.
Хорошо знаю, что вам они тоже - не сладкие подарки.
Але мушу казати, бо серце, мов свічка, сплива,
Но должен сказать, потому что сердце, как свеча, истек,
Коли бачу, як щиро себе зневажають українці.
Когда вижу, как искренне себя презирают украинцы.


І тоді в мені ниє криваво осколок тупий
И тогда во мне ноет кроваво осколок тупой
Мене думка одна обсідає і душить на славу
Меня мысль одна обседает и душит на славу
Ради кого Шевченкові йти було в Орські степи?
Ради кого Шевченко идти было в Орске степи?
Ради кого ховати свій біль за солдатську халяву?
Ради кого прятать свою боль за солдатскую халяву?


То хіба ж не впаде, не закотиться наша зоря,
Разве же не упадет, а не зайдет наша звезда,
І хіба не зотліє до тла українство між нами,
И разве не истлеет дотла украинство между нами,
Коли навіть на згарищі долі й зорі Кобзаря
Когда даже на пепелище судьбы и звезды Кобзаря
Ми і досі спокійно себе почуваєм хохлами?
Мы до сих пор спокойно себя чувствует хохлами?


Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил.
Украинцы мои Дай вам Бог и счастья, и сил.
Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина.
Можно жить и хохлом, и не прогоркнет от того буханка.
Тільки хто ж колись небо прихилить до наших могил,
Только кто же когда небо привлечет к нашим могил,
Як не зраджена нами, зневажена нами Україна...
Как преданная нами, унижена нами Украина ...


Тільки хто ж колись небо прихилить до наших могил,
Только кто же когда небо привлечет к нашим могил,
Як не зраджена нами, зневажена нами Вкраїна...
Как преданная нами, унижена нами Вкраина ...
Зраджена, зневажена, наша Україна...
Преданная, унижена наша Украина ...
_______________________________________________
_______________________________________________
Смотрите так же

Теодор Кукурудза - За правдиву Україну

Теодор Кукурудза - За рідний край

Теодор Кукурудза - Повертайтесь до рідних осель, українці

Теодор Кукурудза - Батьківське тепло

Все тексты Теодор Кукурудза >>>