Тексты песен   >   # > Іван Франко > Каменярі

Іван Франко - Каменярі - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Іван Франко

Название песни: Каменярі

Дата добавления: 26.04.2023 | 14:22:07

Просмотров: 6

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Іван Франко - Каменярі

Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Я видел странный сон. Как до меня
Безмірна, та пуста, і дика площина,
Неизмеримый, пустой и дикий самолет,
І я,прикований ланцем залізним, стою
И я, пойманный железной цепью, стоять
Під височенною гранітною скалою,
Под высокой гранитной скалой,
А далі тисячі таких самих, як я.
А потом тысячи того же, что и я.


У кождого чоло життя і жаль порили,
Каждый лоб жизни и жалость спешили,
І в оці кождого горить любові жар,
И в глазах всех сжигает любовь к теплу,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
И руки в каждой ссылке, как страдания, завернутые,
І плечі кождого додолу ся схилили,
И плечи каждого вниз были сброшены,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
Потому что все боятся какого -то бремени.


У кождого в руках тяжкий залізний молот,
Каждый в руках тяжелого железного молотка,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
И голос, сильный для нас сверху, как гром, гремучи:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
"Вспольная этот камень! Пусть ни тепло, ни холодно
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Не остановит тебя! Изнашивайте как работу, жажду и голода,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."
Потому что вы были назначены на сессию, чтобы сломать ».


І всі ми, як один, підняли вгору руки,
И все нам нравится один поднял руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
И тысячи молотков о потерянном камне,
І в тисячні боки розприскалися штуки
И в тысячах сторон застряли кусочки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
И черенки камней; Мы с силой необработанного
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.
Однажды они гремели о каменном лбу.


Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Как водопад рев, как боевой звук, кровавый,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
Так что наши молотки время от времени гремели;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
И пятки, мы выиграли места;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Хотя не тот, который там не искалел эти камни,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
Мы продолжали, ничто не остановило нас.


І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
И каждый из нас знал, что мы не будем славой,
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,
Нет памяти в людях для этой кровавой работы,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Что даже тогда люди идут на эту дорогу,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Как мы встряхим и выровняем его повсюду,
Як наші кості тут під нею зогниють.
Как наши кости здесь гнилые под ним.


Та слави людської зовсім ми не бажали,
Но человеческая слава, которую мы не хотели
Бо не герої ми і не богатирі.
Потому что мы не герои, а не герои.
Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли
Нет, мы сланцы, хотя мы добровольно взяли
На себе пута. Ми рабами волі стали:
На стенде. Мы рабы завещания:
На шляху поступу ми лиш каменярі.
Мы только на пути прогресса.


І всі ми вірили, що своїми руками
И мы все верили в это своими руками
Розіб'ємо скалу, роздробимо граніт,
Давайте разберем камень, сломаем гранит,
Що кров'ю власною і власними кістками
Эта кровь - твоя собственная и собственная кости
Твердий змуруємо гостинець і за нами
Мы солиднее, мы делаем отель и позади нас
Прийде нове життя, добро нове у світ.
Новая жизнь придет, хорошая новая в мире.


І знали ми, що там далеко десь у світі,
И мы знали, что где -то в мире далеко,
Який ми кинули для праці, поту й пут,
Который мы бросили за работу, пот и положили,
За нами сльози ллють мами, жінки і діти,
За нами слезы наливают мам, женщины и дети,
Що други й недруги, гнівнії та сердиті,
Что другие и враги, злые и злые,
І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
И мы, и наше намерение, и работа нанесена на карту.


Ми знали се, і в нас не раз душа боліла,
Мы знали это, и мы не раз ранили душу,
І серце рвалося, і груди жаль стискав;
Оба сердце было разрывано, и грудь было сожалеть;
Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла,
И слезы и не жалки, не сжигая боль,
Ані прокляття нас не відтягли від діла,
Ни то проклятие, которое мы не отказались от работы,
І молота ніхто із рук не випускав.
И из его рук не был выпущен молоток.


Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті
Итак, мы все идем в одном сообществе
Святою думкою, а молоти в руках.
Святая мысль, и измельчить в твоих руках.
Нехай прокляті ми і світом позабуті!
Пусть мы прокляты, и мир вил!
Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі,
Мы Скальд, мы выровняем правду Пути,
І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
И счастье всех придет в наши кости.
Смотрите так же

Іван Франко - Човен

Іван Франко - Гімн

Іван Франко - Декадент

Іван Франко - Страшний суд

Іван Франко - Твої очі, як те море

Все тексты Іван Франко >>>