Тексты песен   >   Л > Леся Українка > Твої листи

Леся Українка - Твої листи - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Леся Українка

Название песни: Твої листи

Дата добавления: 08.10.2023 | 22:38:15

Просмотров: 2

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Леся Українка - Твої листи

Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись… А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою тремтячою рукою, – вона тремтить, як струна, – все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, – ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни…
Ваши письма всегда будут пахнуть с сеящимися розами, вы, мой бедный, выцветший цветение! Легкие, тонкие ароматы, как какая -то воспоминания о прошлой мечте. И в моем сердце ничто не так поразительно, как этот ладан, худой, легкий, но неизбежный, безвозвратно напоминает мне, что мое сердце объявляет и почему я не хочу верить. Мой друг, мой дорогой друг, создан для меня, как я могу жить сам, теперь, когда я знаю другую жизнь? О, я знал еще одну жизнь, полную некоторой острой, отталкивающейся с сожалением и тоским счастьем, которая курила меня, мучила, и вынуждена сломать мне руки и бороться, сражаться против земли, в диком желании погибнуть, исчезать из этого мира, Где счастье и горе так безумно сплетены ... а затем счастье, и горе сломалось так же внезапно, как и ребенок, рыдающий, и я видел тебя. Я видел тебя раньше, но не так прозрачно, и теперь я пошел к тебе со всей своей душой, когда плачущий ребенок входит в объятия того, кто ее пожалеет. Это ничто, что ты обнял меня, это ничто, что не было воспоминания о поцелуях между нами, о, я пойду к тебе от самых плотных объятий, из самых сладких поцелуев! Только с тобой я не одинок, только с тобой я не в чужой стране. Только вы знаете, как спасти меня от себя. Все, что я думаю, все, что я знаю, я знаю, ты поднимешь свою тонкую дрожащую руку - она ​​дрожит, как струна - все, что темнеет моя душа, ты разбудишь свои блестящие глаза - о, в последней жизни жизни Люди таких глаз не случаются! Это глаза из другой страны ...
Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів’ялі троянди?
Мой друг, мой друг, почему твои письма пахнут как выцветшие розы?
Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми?
Мой друг, мой друг, почему я не могу, если да, вылейте руки, свои руки, это, как струна, дрожащая, с их горячими слезами?
Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в’януть білі троянди!
Мой друг, мой друг, я буду один? О, возьми меня с собой, и пусть белые розы исчезли над нами!
Візьми мене з собою.
Возьми меня с собой.
Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в’януть, в’януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже…
У вас может быть другая мечта, где я не нахожусь? О, мой дорогой! Я создаю мир, новый мир новой мечты. Я начал для вас новую мечту жизни, я умер и воскресл за вас. Возьми меня с собой. Я так боюсь жить! Стоимость новых молодых людей, а затем я не хочу жизни. Возьми, возьми меня с собой, мы будем тихо идти в середине всего леса снов и будем потеряны в обоих, на расстоянии. И в том месте, где мы были в жизни, пусть розы исчезают, исчезают и пахнут вашими дорогими буквами, мой друг ...
Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий!
Через тьму в пространстве, которую я обращаюсь к вам: возьмите меня с собой, это будет моя помощь. О, спаси меня, дорогой!
І нехай в’януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.
И пусть белые и розовые, красные и синие розы исчезают.
7.11.1900
7.11.1900
Смотрите так же

Леся Українка - Давня весна

Леся Українка - І все-таки до тебе думка лине

Все тексты Леся Українка >>>