Мілан - Відрізняюсь від них - текст песни, слова, перевод, видео
Ознакомьтесь с текстом песни Мілан - Відрізняюсь від них
ВІДРІЗНЯЮСЬ ВІД НИХ
Отличаются от них
В дититинстіві я любив розтіжку, ходячи пішки
В dytytynstivi я любил roztizhku, ходить пешком
Мріяв про величезний джип і стати репером успішним
Он мечтал огромный внедорожник и стать успешным рэпером
Це так смішно, це так сміншно в нашій країні
Это так смешно, так sminshno в нашей стране
В нас не збуваються мрії, люди старіїть, лисіють
У нас есть мечты не сбываются, люди становятся старше, лысым
Надії тонуть в стакані, на ділі доля така
Надежда тонет в стакане, на самом деле, такая судьба
По неділях до церкви, щоб відпустити тягар гріха
По воскресеньям церковь, чтобы освободить бремя греха
Наші люди так рідко посміхаються прохожим
Наши люди так редко улыбаются отступников
Ставши дорослими ми так сильно на себе не схожі
Как и у взрослых есть столько сами по себе не похож
Я так не хочу, не треба, не забирай мою мрію
Я не хочу, не надо, не принимать мою мечту
Не забирай в мене реп, я ним все життя хворію
Не принимайте мой рэп, я беру жизнь больного
Люди тонули в побуті, стали скучними роботами
Люди тонут в жизни стала скучной работы
З кучею клопотів, мрії здійснити не спробували
С кучей неприятностей, сделать сон не пробовал
Топали ногами, вмерали, лягали в яму
Топал ногу vmeraly, лежал в яме
В ту, що все життя викопували своїми ж руками
В одной жизни, вырытой свои руки
Двадцять років на перед купляють місце на цвинтарі
За двадцать лет до покупки места на кладбище
Тому друкую ще один сумний куплет на принтері
Так, набрав другой грустный куплет на принтере
Я виріс там, де мрії не збуваються
Я вырос, где мечты сбываются
Де люди старіють, спиваються і помирають
Там, где люди стареют и умирают spyvayutsya
Я виріс там, де ніхто нічого не добивається
Я вырос там, где никто не ищет
Де рідко посміхаються і це мій рідний край
Где редко улыбается, и это моя родина
А я не хочу так, не хочу в тридцять постаріти
Я не хочу, так что не хотят стареть в тридцать
Не хочу викинути свою мрію на смітник
Я не хочу, чтобы выбросить мою мечту свалку
Мене не люблять тут і кожен критик відкрито
Мне не нравится это, и каждый критик открыто
Бажає смерті, за те, що відрізняюсь від них
Хочет смерти, потому что они отличаются от
Комусь слава захмарна, а комусь пам'ятник з мармуру
Некоторые трансцендентальная слава, а кто-то памятник из мрамора
Ніхто не знає, що чекає завтра тут
Никто не знает, что будет завтра
І це направду круто, я люблю життя за всі його сюрпризи
Это действительно круто, я люблю жизнь во всех ее сюрпризах
Хто не любить ризик, той не питиме шампанске в кризу
Кто не любит риск, он не пьет шампанское в кризисе
Поки офісні криси підлизують жопу босу
В то время как в офисе крыс задницу босса pidlyzuyut
Мені зовсім не цікавий смак чужого поносу
Я не был любопытный странный вкус понос
Не цікавий світ паперів і скрепок, тут тільки реп
Не интересен мировой рынок и skrepok здесь только рэп
І моя мрія, щоб цей трек потрапив на твій новий Епл
И моя мечта, что этот трек пришел к новому EPL
Молодь імігрує за кордон, а я так не хочу
Молодежь imihruye за границей, и я не хочу
Хочу залишитись тут, хочу донечку і синочка
Я хочу остаться здесь, я хочу дочь и сын
Хочу щоб вони жили в достатку і любили татка
Я хочу, чтобы они жили в достатке и любимого отца
Щоб не було соромно, за те, що я писав в нотатках
Чтобы избежать позора за то, что я написал в примечаниях
А поки що на одязі латки і в серці мрія
В то же время на одежде заплаты в сердце мечты
Мама просила покинути музику, не подіяло
Мама попросила оставить музыку не работает
Мам, пробач, не плач і не хвилюйся
Мама, прости, не плачь и не беспокоиться
Якщо я вірю, що всього доб'юсь - то однозначно доб'юся
Если я считаю, что все dob'yus - что однозначно dob'yusya
Смотрите так же
Последние
Rollins Band - Going Out Strange
Владимир Мартынов - Stabat mater
Популярные
Микола Янченко і Таня Денисюк - Ой,чого ж ти мамо
Мы покидаем начальную школу - плюс
Случайные
MC Sirex ft.Mira - Будь со мной
Колектив гимназии 6 - Балада о солдате
Echtes Deutsch - 20 - Gerald Boehm. Lesen