Тексты песен   >   Н > Нечуй-Левицький > Недалеко от Богуслава, коло Росі

Нечуй-Левицький - Недалеко от Богуслава, коло Росі - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Нечуй-Левицький

Название песни: Недалеко от Богуслава, коло Росі

Дата добавления: 16.04.2024 | 09:14:05

Просмотров: 1

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Нечуй-Левицький - Недалеко от Богуслава, коло Росі

Недалеко от Богуслава, коло Росі, в довгому покрученому яру розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами; од яру на всі боки розбіглись, неначе гілки дерева, глибокі рукави й поховались десь далеко в густих лісах. На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осоці, зеленіють левади. Греблі обсаджені столітніми вербами. В глибокому яру ніби в'ється оксамитовий зелений пояс, на котрому блищать ніби вправлені в зелену оправу прикраси з срібла. Два рядки білих хат попід горами біліють, неначе два рядки перлів на зеленому поясі. Коло хат зеленіють густі старі садки.
Недалеко от Богуслава, около Роси, в длинном извращенном овраге раскинулось село Семигоры. Яр вьется гадюкой между крутыми горами, между зелеными террасами; от оврага во все стороны разбежались, словно ветки дерева, глубокие рукава и укрылись где-то далеко в густых лесах. На дне длинного оврага блестят строчками пруды в камышах, в ассоциации, зеленеют левады. Плотины обсажены столетними ивами. В глубоком овраге вьется бархатный зеленый пояс, на котором блестят будто вправленные в зеленую оправу украшения из серебра. Две строчки белых хат под горами белеют, как две строчки жемчуга на зеленом поясе. У хат зеленеют густые старые садики.


На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями. Глянеш з високої гори на той ліс, і здається, ніби на гори впала оксамитова зелена тканка, гарно побгалась складками, позападала в вузькі долини тисячами оборок та жмутів. В гарячий ясний літній день ліс на горах сяє, а в долинах чорніє. Над долинами стоїть сизий легкий туман. Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.
На высоких гривах гор вокруг оврага зеленеет старый лес, как зеленое море, покрытое волнами. Смотришь с высокой горы на тот лес, и кажется, будто на горы упала бархатная зеленая ткань, красиво побежала складками, завалилась в узкие долины тысячами ороков и клочков. В жаркий ясный летний день лес на горах сияет, а в долинах чернеет. Над долинами стоит сизый легкий туман. Те долины издалека словно дышат тебе в лицо холодком, лесной сыростью, манят к себе в тень густого старого леса.