02.12 Сьогодні зі мною стався дивний збіг обставин, який можна назвати магічним. Адже буває так, що, думаючи, може, навіть неусвідомлено, про когось, ми викликаємо його образ протягом дня ще і ще раз.
02.12 Сегодня со мной произошло странное стечение обстоятельств, которое можно назвать магическим. Ведь бывает так, что, думая, может, даже неосознанно, о ком-то мы вызываем его образ в течение дня еще и еще раз.
Рано я хотів чи поголитися, чи то просто сполокати лице. Глянувши в дзеркало, я сказав собі: «Богумілу! Грабалу!» А перед вечором зайшов у винарню. І там дух
Рано я хотел то ли побриться, то ли просто спугнуть лицо. Взглянув в зеркало, я сказал себе: «Богумила! Граболу!» А перед вечером вошел в винодельню. И там дух
Грабала перестрів мене знову (звичайно, що він, якби мав десь з'явитися, то хіба при вині). У винарні заїжджий чех оповів мені про смерть Грабала. Історія була страшенно зворушливою. І ще більш милою, тому що неправдивою. Але у неї вірять чехи, земляки великого Богуміла Грабала. Чех оповідав таке: коли Грабал лежав у лікарні із знерухомленими ногами, то його привабили пташки, які вовтузилися за вікном. Пан Богуміл підповз до підвіконня і кришив птахам хліб з лікарняної пайки. А тим часом все більше вихилявся з вікна, підслуховуючи пташині розмови. Аж до того моменту, поки не втратив рівноваги і сам не вилетів через вікно, забившись на смерть.
Грабала встретил меня снова (конечно, что он, если бы должен где-то появиться, разве при вине). В винодельне заезжий чех рассказал мне о смерти Грабала. История была ужасно трогательной. И еще более милой, потому что ложной. Но в нее верят чехи, земляки великого Богумила Грабала. Чех рассказывал следующее: когда Грабал лежал в больнице с обездвиженными ногами, то его привлекли птички, возившиеся за окном. Господин Богумил подполз к подоконнику и крошил птицам хлеб из больничной пайки. А тем временем все больше склонялся из окна, подслушивая птичьи разговоры. Вплоть до того момента, пока не потерял равновесия и сам не вылетел через окно, забившись до смерти.
Насправді достовірно відомо, що старенький Грабал знехтував і медициною, і
На самом деле достоверно известно, что старенький Грабал пренебрег и медициной, и
хворобою, і неміччю. Може, хотів спробувати себе у ролі описаного ним дерев'яного ангела, розпиляного на кавалки на подвір'ї празької церковці. А може, його закликав хтось із тих, хто часто з'являвся і до нього, і до його діда, і тата після кількох глечиків моравського вина — Христос, Фрідріх Великий, Лао Цзи.
болезнью и немощью. Может, хотел попробовать себя в качестве описанного им деревянного ангела, распыленного на куски во дворе пражской церкви. А может, его призвал кто-то из тех, кто часто появлялся и к нему, и к его деду, и папе после нескольких кувшин моравского вина - Христос, Фридрих Великий, Лао Цзы.
Грабал — напевно, найбільший поет сучасної Чехії, який писав підслухані
Грабал — наверное, величайший поэт современной Чехии, писавший подслушанные
оповідання. Почуте від звичайних пражан заломлювалося у кирниці-калабані-струмку Богумілової фантазії і ставало шедеврами. Його знав цілий світ, а тим часом Грабал працював або на заводі, де йому потрощило голову, або на пункті прийому макулатури, куди всякі празькі диваки зносили використаний папір. Його князівство — дивовижна чеська мова, вино, примари і оповіді переповнених життям напіввар'ятів. «Богумілу! Грабалу!» — звертався він до свого зображення
рассказ. Услышанное от обычных пражан преломлялось в руле-колобане-ручье Богумиловой фантазии и становилось шедеврами. Его знал целый мир, а тем временем Грабал работал либо на заводе, где ему размозгло голову, либо на пункте приема макулатуры, куда всякие пражские чудаки сносили использованную бумагу. Его княжество – удивительный чешский язык, вино, призраки и сказания переполненных жизнью полусумасшедших. «Богумила! Граболу!» — обращался он к своему изображению
докірливим голосом рідної мами. Зображення мовчало. А Богуміл записував історії. Він помер того літа, коли вмирали такі самі, як він, засушені старці — Жак-Ів Кусто, Булат Окуджава, мати Тереза.
укоризненным голосом родной мамы. Изображение молчало. А Богумил записывал истории. Он умер в то лето, когда умирали такие же, как он, засушенные старцы — Жак-Ив Кусто, Булат Окуджава, мать Тереза.
А сьогодні прийшов якимись натяками до мене, як колись приходили до нього інші безсмертні старці.
А сегодня пришел какими-то намеками ко мне, как когда-то приходили к нему другие бессмертные старцы.
І що дивно — майже всі люди, яких я поважаю, вже мали хоч якийсь стосунок Із цим небіжчиком.
И что удивительно — почти все люди, которых я уважаю, уже имели хоть какое-то отношение с этим покойником.
Тарас Прохасько - FM - Track 09
Тарас Прохасько - FM - Track 15
Тарас Прохасько - FM - Track 18
Тарас Прохасько - FM - Track 04
Тарас Прохасько - FM - Track 03
Все тексты Тарас Прохасько >>>