Татко - Вовк і козенята - текст песни, слова, перевод, видео

Дика коза збудувала собі в лісі хатку і навела там собі діток. Коли виходила коза з дому пастись, так діткам наказувала, щоб вони нікому не одчиняли дверей. Пішла коза до лісу, напаслаоь досить, вернулась додому, підійшла до дверей і заспівала:

— Діточки мої, козеняточка,

Одмикайтесь, одчиняйтесь;

Ваша матінка прийшла,

Молочка вам принесла!

Козенята, почувши материн голосок, миттю кинулись до дверей і одчинились. Коза увійшла, нагодувала діток молоком і знов побігла пастись.

Вовк підслухав, як вона співала, тільки гаразд не второпав, як коза причитувала. Трохи згодом підійшов до козиної хатки і затяг пісню своїм невдалим вовчим голосом:

— Козеняточка, мої хлоп’яточка,

Одсувайтесь, одчиняйтесь;

Ваша мати прийшла,

Молочка вам принесла!

Козенята пізнали, що не материн голос, і кажуть йому:

— Не одчиним, не матінчин голосок. У нашої матусі тоненький голосок!

Вовк одійшов од козиної хатки, сів за кущами, посидів трохи, поміркував і знов пішов до козенят. Підійшов до дверей і затяг тонким голосом:

— Козеняточка, мої діточки,

Одмикайтесь, одчиняйтесь;

Ваша мати прийшла,

Молочка вам принесла!

Козенята було сикнулись до дверей одчинять, а далі схаменулись, розшолопали, що він не так причитує і голос нерівний, трохи товщий. Тоді вони одмовили йому так:

— Не одчиним, не матінчин голосок. У нашої матінки голосок тонший, і вона не так співа.

Вовк з досадою пішов од хати. Одійшов геть за кущі неподалеко од козенят і сів там піджидать, поки прийде коза, щоб підслухать, як вона буде співать і щоб собі перейнять її голос і причот.

Незабаром прийшла коза і заспівала:

— Козеняточка, мої діточки,

Одмикайтесь, одчиняйтесь;

Ваша матінка прийшла,

Молочка вам принесла!

Козенята пізнали свою матінку, одчинили їй і похвалились що до них хтось приходив і хотів обмануть їх. Коза нагодувала діток і приказала їм, щоб вони нікому не одчиняли, а щоб вони не помилились, розказала їм, як вона буде причитувать надалі. Коза переночувала дома, а на ранок, чуть зоря, подалась пастись.

Вовк, діждавшись ранку, став думать, як би ж його умудриться, щоб голос свій підвести під козиний, а далі почав пробувати свій голос. Завив раз — дуже товсто; завив другий раз — теж не підходить під козиний голос. Він затяг третій раз самим тоншим голосом, а все ж таки під козиний не підходив.

Бігла мимо лисиця. Почула і спинилась. Підійшла до вовка поближче і пита:

— Чого ти, вовче, виєш, чи ти дуже оголодав?

— Та це я, сестричко, пробую свій голос; нагибав козину хатку та ніяк не доберусь до них, не одчиняють кляті дверей, пізнають по голосу, що не їх мати. Так я хочу підібрать ноту, щоб заспівать по-козиному.

— Ні, вовче, так діло твоє не вигоре; коли хочеш посмакувать козинятками, так попрохай мене, я тебе научу.

— Научи, спасибі тобі, я тобі оддячу.

— А що ти мені даси!

— Так як доберусь до козенят, так і тобі одного дам.

— Ні, так я не згодна; коли там діло буде, а я зараз їсти хочу; ти принеси мені гуску, тоді научу, як голос поправить.

Вовк згодивсь, побіг добувать гуску. Довгенько никав понад річкою в очереті, все підкрадавсь до гусей і вже надвечір піймав одну гуску. Миттю примчав до лисиці, оддав їй подарунок і каже:

— Ну, тепер, сестричко, научи, як поправить голос.

— А от що, вовче, іди ти до коваля і попрохай його, щоб він тобі насталив голос. Тоді ти будеш уміть співати по-козиному.

— А де ж я буду того коваля шукать?

— А он там у край села кузня стоїть, туди і йди.

Вовк послухав лисиці, пішов до коваля. Підійшов до кузні і каже:

— Чоловіче, настали мені голос, щоб я міг співати по-козиному.

— А що ж ти мені за це даси?

— Та я ж не знаю, що ти з мене візьмеш; грошей у звірів не бува, а подарочок який-небудь принесу тобі.

— А от що, вовче, принеси ти мені пару гусей, тоді я насталю голос; тіко щоб гуси були живі.

Вовк помчавсь до річки і почав шастать по березі в очеретах. Забовтавсь бідняга по самі вуха, а таки піймав пару гусей, взяв їх обох за крила і повів до коваля. Вовка оскома брала на гусей, хотілось самому їх поїсти, та треба було добиться свого...

Приніс гусей до коваля і каже:

— Ну, чоловіче, подарок тобі уже приніс, скоріш стали мені голос.

— Добре, вовче, тепер можна взяться і за роботу. Ти, вовче, стань поближче до ковадла, висолоп подужче язик та заплющ очі, а я зараз налагодю, що треба.

Вовк підійшов до ковадла, висолопив язик, заплющив очі і стояв як укопаний. Коваль взяв мерщій самий більший молот та й торохнув вовка по лобі...