Тексты песен   >   У > Українські народні казки > Чабанець

Українські народні казки - Чабанець - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Українські народні казки

Название песни: Чабанець

Дата добавления: 01.10.2022 | 23:56:02

Просмотров: 4

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Українські народні казки - Чабанець

Був собі чабанець, та такий, що як він ще ізмалку все вівці пас, то й нічого не знав. От раз і випав йому з неба камінь, не який там і камінь, у вісім пудів. То він було усе і грається тим каменем: оце причепе до батога та як кине угору, а сам спати ляже на цілий день; прокинеться, аж ось і камінь летить, та як упаде, так було по коліна у землю і вгрузне. А то візьме покине серед степу сіряк, тим каменем навале, то хіба там три чоловіки, або й більш, а то не візьмуть.
Он был пастухом, и так, как он был еще маленьким овцом, он что -нибудь знал. Так что однажды камень упал с неба, а не камень там, восемь пуда. Поэтому он играл с этим камнем: это трейлер кнута и как вырвать, и он будет спать весь день; Он проснется, а теперь камень летит, но когда он падает, он был на коленях в земле, и это произойдет. И тогда он покинет степи Сирки, этот камень взорвется, тогда есть три человека, или более, и тогда они не возьмут.


Мати його було лає:
Его мать ломалась:


— Що ти, дурний, тягаєшся з такою каменюкою? Ще підорвешся!
- Что ты, глупый, нарисованный таким камнем? Вы все равно получите!


А йому й байдуже: катає та й катає той камінь. От до того царя, у якім царстві той чабанець був, та став підступати під город змій. Таке, пудів по тридцять, каміння ворочає, кида та дворець собі строє, і требує, щоб той цар за нього свою дочку оддав.
И он безразличен: он едет и качает этот камень. До того короля, в котором он был королевством, и начал приближаться к змею. Это тридцать, камни прижимаются, бросок и банка крадут, и просит, чтобы король дал ему дочь для него.


Цар перелякавсь, давай засилати скрізь по царству, по судах, по волостях, чи не найдеться де такий богатир, щоб того змія стребив.
Король был напуган, давайте наливаем повсюду в Королевстве, в судах, в приходе, будь то такой герой, что змея сможет прервать.


Шукали, шукали — не находиться. А той чабанець прочув та й похваливсь:
Обыскал, обыск - нет. И этот пастух услышал и хвастался:


— Я б того змія,— каже,— батогом забив.
«Я был бы змеей, - говорит он, - я забил кнут».


Він же, може, сказав на глум, а люди взяли на ум, доставили цареві ув уха. Той требує його.
Он, может быть, сказал издевательствам, и люди придумали, доставили королю на ухе. Он просит его.


От приступивсь він до царя, цар подививсь на його, що він такий малий, та й каже:
Здесь он пришел к королю, король посмотрел на него, что он был таким маленьким, и сказал:


— Що ти кажеш! Ти ще младий!
- Что ты говоришь! Вы все еще пытка!


А він, звісно,— хлоп'я.
И он, конечно, мальчик.


— Нічого,— каже.
«Ничего», - говорит он.


Ну, ото дає йому цар два полки солдат, полк песельників, а полк музикантів. Чабанець вийшов до тих солдатів та як скомандував, то неначе він уже год двадцять, як у тій службі служиві. Тоді цар тілько сплеснув руками та: «Боже мій!» — каже.
Ну, здесь король дает ему два полка солдат, полк песен и полк музыкантов. Пастух пошел к этим солдатам и так же приказал, как будто ему было двадцать, как и на этой службе. Затем король только хлопал в ладоши и: «Боже мой!» - говорит.


От, не доходя за стілько там гін до того змія, покида він свої полки і приказує:
Здесь это не своего рода прибытие туда к змеи, он оставляет свои полки и говорит:


— Глядіть,— каже,— як із змієвого дворця з труби піде дим, то я його побив, а як піде полум'я, то він мене.
«Послушай, - говорит он, - Дым уходит с змеиного двора из трубы, затем я победил его, и когда пламя уходит, он - я».


Покинув те військо, а сам і пішов. А той змій та такий був сильний, що за гони до себе не підпуска, так духом і побива.
Он покинул эту армию, и он ушел. И этот змей был настолько сильным, что его не позволили в погоне за собой, так дух.


От як зобачив його змій, зараз дмухнув, аж ні — той і не зворухнеться.
Вот как он убил свою змею, теперь он дул, а не - он не будет двигаться.


— Ну,— пита,— зачім добрий молодець зайшов? Чи будем биться, чи мириться?
«Ну, - спросил он, - привет, хороший парень?» Будем ли мы сражаться или мириться?


— Не з тим добрий молодець ходе, щоб мириться, а з тим, щоб биться.
- Это не очень хорошо, но сражаться.


Той йому каже.
Он говорит ему.


— Та ти піди ще три годи погуляй, та тоді і приходь.
- Но пройдите еще три часа, а потом приходите.


— Ні,— каже,— я вже гуляв.
«Нет, - говорит он, - я уже шел».


— А чим ти,— пита,— мене будеш бити?
- А что ты, - Спроси, - ты меня победишь?


— А от цим батогом.
- Но этот кнут.


А у його батіг там, може, з цілого вола сплетений і камінець той на кінці прив'язаний.
И в его кнуте, возможно, из всего быка, сотканного, и галька связана в конце.


— Ну,— каже змій,— бий мене!
«Ну, - говорит змея, - победил меня!»


— Ні, бий ти мене попереду.
- Нет, победил меня впереди.


От у змія меч на три сажені залізний чи стальний, як ударе ж він того чабанця ним, так той меч на канцурки і розскочивсь.
Вот меч с мечом для трех посеянных железных или стали, так как он поражает пастырь, так что меч на канцелярских товарах и прыгнул.


— Держись же,— каже,— тепер я тебе ударю.
«Праздники, - говорит он, - теперь я бью тебя».


Як шмагоне його тим камінцем, змій тут і розпластавсь, а дим і пішов у трубу. Тут його військо таке раде, музиканти грають, песельники співають, цар його стріча, бере зараз під руки, веде у дворець.
Поскольку это Шмагога с этим камнем, змея здесь облегал, и дым вошел в трубу. Здесь его армия так рада, что музыканты играют, песни поют, король его ленты, теперь увлекается его руками, ведет к банке.


От оддав цар за нього дочку, построїв їм на одділі, живуть вони собі. А другі царі та й почали розбалакувати, що «як-таки свою рідну дочку та оддати за чабана!» Цареві вже й самому жалко, і засила він скрізь бумаги, чи не найдеться де такий богатир, щоб його міг стребити. Скоро і найшлось двоє. От зібрали їх, і пішли вони до того чабанця, а він сидить за столом, книжку чита і зачув уже, що це до нього биться ідуть.
Здесь король дал ему дочь, они потрясли их в Одили, они живут сами. И другие короли и начали разблокировать это «как будто их собственная дочь и отдать за пастуха!» Король самый сжатый, и он попал туда повсюду бумаги, будь то такой герой, чтобы он мог сиять. Вскоре двое были найдены. Здесь они собрались, и они пошли к этому пастуху, и он сидит за столом, книга гласила и услышала, что их избили.


Прийшли вони, він і пита.
Они пришли, его спросили.


— З чим, добрі молодці, прийшли? Чи будем биться, чи мириться?
- Что, хорошо, хорошо, ты пришел? Будем ли мы сражаться или мириться?


— Авжеж,— кажуть,— що биться.
«Да, - говорят они, - с чем они сражаются».


— Стривайте,— каже,— я богу помолюсь. Помоливсь та й сів знов за стіл і голову руками підпер.
«Держись, - говорит он, - я буду молиться Богу». Он молился и снова сел за столом, а головой руками.


— Ну,— каже,— тепер бийте!
«Ну, - говорит он, - бей сейчас!»


От один як ударе через ліве плече, так меч і розскочивсь. А другий як ударе навхрест через праве — тілько сорочку перерубав. Тоді він устав, узяв їх обох, як здавив докупи, так маслаки з їх і посипались. Набрав він тоді тих маслаків у кулаки, та так йому досадно на царя стало, пішов він до нього і не велича, а прямо каже.
Это похоже на удар через левое плечо, поэтому меч тряс. И второй, когда выстрел, пересекающийся через правой - только порезайте рубашку. Затем он встал, взял их обоих, когда он сжимал, так что масло от них и упало. Затем он приобрел это масло в кулаках, и поэтому он раздражал короля, он пошел к нему, а не к величию, но прямо говорит.


— А що, бачиш це? Оце ж і тобі буде! Тоді і годі цар його чіпати.
- А что, видите это? Это будет ты! Тогда король не должен трогать его.