Тексты песен   >   В > Віктор Фінковський > Тарас Григорович Шевченко

Віктор Фінковський - Тарас Григорович Шевченко - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Віктор Фінковський

Название песни: Тарас Григорович Шевченко

Дата добавления: 14.01.2025 | 22:46:16

Просмотров: 1

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Віктор Фінковський - Тарас Григорович Шевченко

Тарас Григорович Шевченко
Тарас Шевченко


Я ріс, як всі, не будучи відомим,
Я вырос, как все, не будучи известными,
Плила серед селян мого життя ріка,
Плыл среди крестьян моей реки жизни,
Мене не вчили у великім домі -
Меня не учили в большом доме -
Я вчився грамоти в селянського дяка.
Я изучал сертификаты от крестьянского спасибо.


Я ріс, як всі, не будучи відомим,
Я вырос, как все, не будучи известными,
І батько в заповіті не лишив нічого,
И отец в Завете ничего не оставил,
Старенька хата мала дах з соломи,
У старого дома была крыша соломы,
Але я мав сказати своє слово!
Но я должен был сказать свое слово!


Ішли літа... Тарас слухав легенди:
Лето пошло ... Тарас слушал легенды:
Ні ляхи, ні Москва ще нас не покосила...
Ни Льях, ни Москва еще не сжимались ...
Росла звитяга й думонька крещендо
Рос и дурак аварии
І я повірив свято, що в народі сила.
И я верил в праздник, что люди популярны.


Дививсь на волю крізь маленький виріз,
Посмотрел на волю сквозь небольшое разрешение,
І марив нею... закликав до бою...
И мечтал о ней ... он призвал к битве ...
Та час минав. Минало все. Я виріс.
Но прошло время. Все прошло. Я вырос.
Мене судили, бо не те говорю.
Меня пытались, потому что я этого не говорю.


Мене карали, відправляли з неньки,
Меня наказали, отправлено из няни,
Та завше рятувала земленьки молитва.
Но больше всего спасение молитвы.
Я став великим,
Я стал великим,
будучи маленьким,
Быть немного,
Мої слова розносились як світло.
Мои слова распространились как свет.


Ніхто не слав мені і привітання...
Ни один славный и приветствующий ...
Моя, моя Украйно, віднині не сама!
Моя, моя Укра, отныне!
І з того часу, як почалося заслання,
И с тех пор, как началось изгнание,
Моє знамення - це язичників сова.
Мой знак - соу язычника.


А ви,
А ты,
до смерті й після були вдячні,
до смерти и после того, как были благодарны,
Ви піднесли мене на тетрапод.
Ты поднял меня к тетраподу.
І нашим ворогам тепер удвоє лячно -
И наши враги сейчас дважды -
Я розказав народу те,
Я сказал людям, что
що він -
что он -
народ!
люди!


За це мене рівняли до ікони,
За это я был на уровне значков,
За це мене убрали в рушники.
Для этого я был одет в полотенца.
І адресовані мені були поклони,
И мне адресованы луки,
Й благословення отчої руки.
И благословение руки отца.


Писать не заборониш, а треба мене вбити!
Они не запрещают, но я должен убить меня!
Писати буду вірші, бо писати мушу!
Я напишу стихи, потому что я должен написать!
І якщо хочете для мене щось зробити,
И если вы хотите что -то для меня сделать,
То помоліться Богу ви за мою душу.
Затем молитесь Богу за мою душу.


Я став великим, вийшовши із вас,
Я стал великим, вышел из тебя,
Ходили з вами по одній землі!
Пошел с тобой на одну землю!
Ви піднесли мене в іконостас,
Ты поднял меня на иконостаз,
А я часом клонивсь язичницькій сові.
И иногда я складывал свою языческую сову.


Я став великим, вийшовши з малого.
Я стал большим, выходя из маленького.
Любов до України веде мене і гріє.
Любовь к Украине ведет меня и согревает.
Я дивлюся на вас і радий-гордий з того,
Я смотрю на тебя и радует от этого
Що мій народ уже ніколи не змаліє.
Что мои люди никогда не получит этого.