Тексты песен   >   В > Втрачаю Контроль > Вагони

Втрачаю Контроль - Вагони - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Втрачаю Контроль

Название песни: Вагони

Дата добавления: 28.07.2023 | 23:26:02

Просмотров: 2

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Втрачаю Контроль - Вагони

Лиш нові вагони, ті ж сірі перони,
Только новые вагоны, те же серые платформы,
У будні, у свято захмарений двір,
В будние дни, на празднике заглушенного двора,
Життя – це наш потяг, людей забобони,
Жизнь - это наш поезд, люди предубеждены,
Що треба зійти – хотів, не хотів…
Что пойти вниз - я хотел, не хотел ...


Ці станції з часом забруднені стали,
Эти станции со временем стали грязными,
І човгання інших платформами днів,
И процветающие другие платформы дней,
І це відчуття – ніби нас обігнали,
И это чувство - как будто нас обогнали,
Ті, хто на потяг учора лиш сів.
Те, кто только сел в поезде.


Годинника дзвони на нашім вокзалі,
Часы на нашей станции,
Мене проводжають, лякають щодня,
Меня сопровождают, напуганы ежедневно,
Бо звуки тих дзвонів рахують недбало,
За звуки этих колоколов небрежно посчитают,
І з ними все швидше минає життя.
И жизнь становится все больше и больше.


У цих ліхтарях я здаюся старішим,
В этих фонарях я кажусь старше,
Хоч бритва учора торкала мене,
Хотя бритва коснулась меня вчера,
Я дихаю так немов сорокарічний,
Я дышу, как будто сорок лет -
І вдома мене ніхто вже не жде.
И никто не ждет меня дома.


По коліям - скрегіт, по рельсам – лиш плач,
На трассах - скрежетал, на рельсах - только плачет,
І миті плацкарту зі мною вартують,
И моменты сиденья со мной того стоит,
Попутчики зло так в подушки мовчать,
Спутники зла, так что в подушках молчат,
Мовчання як сила чомусь не гартує…
Молчание как сила по какой -то причине не искажает ...


Цей поїзд зупинить лиш висадки час,
Этот поезд остановит время посадки,
Коли пасажири похилять від втоми,
Когда пассажиры наклоняются от усталости,
У гості тоді не приїду до Вас,
Посещение тогда не придет к вам,
Замовкли вагони і старі перони…
Вагоны и старые запеки замолчали ...


Годинника дзвони на нашім вокзалі,
Часы на нашей станции,
Мене проводжають, лякають щодня,
Меня сопровождают, напуганы ежедневно,
Бо звуки тих дзвонів рахують недбало,
За звуки этих колоколов небрежно посчитают,
І з ними все швидше минає життя.
И жизнь становится все больше и больше.