Тексты песен   >   # > 13 сповідей по тому... > 13 сповідей по тому...

13 сповідей по тому... - 13 сповідей по тому... - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: 13 сповідей по тому...

Название песни: 13 сповідей по тому...

Дата добавления: 30.05.2021 | 08:24:04

Просмотров: 21

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни 13 сповідей по тому... - 13 сповідей по тому...

13 сповідей по тому
13 исповедей спустя
В глухій самотності, на тихій пристані стояв він
В глухой одиночества, на тихой пристани стоял он
В брудному мотлоси, на відстані до краю землі, а поруч ні душі
В грязном рухляди, на расстоянии до края земли, а рядом ни души
Нема об’єктів помилок, знайшов він ідеальне місце незайманих думок
Нету объектов ошибок, нашел он идеальное место девственниц мыслей
Навколо океан мовчить і тільки слухає
Вокруг океан молчит и только слушает
Він сам за себе: не з царями і не з слугами
Он сам по себе: с царями и не со служителями
Тому йому він довірив своїх 13 розмов
Поэтому ему он доверил своих 13 разговоров
В яких відрікся від всього – перша була любов
В каких отрекся от всего - первая была любовь
Забув він про кохання, залишив почуття
Забыл он о любви, оставил чувство
Стало помітно спокійнішим серцебиття
Стало заметно спокойнее сердцебиение
Та вже на другий день він позбавляється від віри
И уже на второй день он избавляется от веры
Хоч відчуття таке, ніби розривали звіри
Хотя ощущение такое, будто разрывали звери
Коли у трете говорив, відрікався від надії
Когда в третье говорил, отрекался от надежды
Бо розраховував, що так по справжньому зрадіє
Потому рассчитывал, что так по-настоящему обрадуется
Але проходили дні і відродилися болі
Но проходили дни и возродились боли
І от він сів на пристань і вже в четверте говорить
И вот он сел на пристань и уже в четвертый раз говорит
А океан все слухав, ніби слова ковтав
А океан все слушал, что слова глотал
Як він клянеться в четверте і відганяє обман
Как он клянется в четвертое и отгоняет обман
Цього було замало, попри болі всередині
Этого было мало, несмотря на боли внутри
Він клянеться в п’яте, що позбавляється гордині
Он клянется в пятый, что лишается гордыни
І він говорить океану, що йому самотньо
И он говорит океана, ему одиноко
Що у житті він вже включив свій відлік зворотній
Что в жизни он уже включил свой отсчет обратной
Що так бракує родини, він так любив її
Так не хватает семьи, он так любил ее
І сповідаючись в шосте відрікся від сімʹї
И исповедуя в шестой отрекся от семьи
Чомусь в душі не легко і він крикнув на всі груди
Почему в душе нелегко и он крикнул во всю грудь
«Це моя сьома сповідь, відрікаюся від друга»
«Это моя седьмая исповедь, отрекаюсь от друга»
Йому здалось, що серце захопило спокій
Ему показалось, что сердце захватило покой
І він нарешті є вільним за ці десятки років
И наконец свободен за эти десятки лет
Але раптом у грудях так сильно запекло
Но вдруг в груди так сильно отчаянно
Він мовить восьму сповідь, виганяє з серца зло
Он говорит восьмую исповедь, изгоняет из серца зло
І навздогін дев’яту, він кричить і океан
И вдогонку девятого, он кричит и океан
«Відрікаюсь від добра» і від безсилля впав
«Отрекаюсь от добра» и от бессилия упал
Зібравшись з силами, доповз до свого дому
Собравшись с силами, дополз до своего дома
І заснув, неначе вперше, тіло полонила втома
И заснул, будто впервые, тело пленила усталость
Коли прокинувся, відчув, що серце вже порожне
Когда проснулся, почувствовал, что сердце уже пустое
Та він відправився на пристань, мозок ще тривожить
И он отправился на пристань, мозг еще тревожит
Він підійшов до краю і неначе вітер зранку
Он подошел к краю и словно ветер утром
Прошепотів в десяте «відрікаюсь від таланту»
Прошептал в десятый «отрекаюсь от таланта»
В його думках густий туман, спогади праведні
В его мыслях густой туман, воспоминания праведные
І одинадцята сповідь – зрікаюсь пам’яті
И одиннадцатая исповедь - отрекаюсь памяти
А по щоках побігли сльози, він забув усе
А по щекам побежали слезы, он забыл все
Забув звідки прийшов і забув куди іде
Забыл откуда пришел и забыл куда идет
Здавалось в його думках мільйони помилок
Казалось в его мыслях миллионы ошибок
Ніби інтуїтивно він зрікається думок
Будто интуитивно он отрекается мыслей
І ця дванадцята сповідь забрала в нього все
И это двенадцатая исповедь отняла у него все
Міцно закрив свої очі і помарніло лице
Крепко закрыл глаза и поблекла лицо
А зранку дивне відчуття збудило його тіло
А утром странное ощущение возбудило его тело
Душа ревіла і кричала, вирватись хотіла
Душа ревела и кричала, вырваться хотела
Як ця тринадцята сповідь, але душа вразлива
Как это тринадцатая исповедь, но душа уязвима
Зауважила на пристані маленьку корзину
Заметила на пристани маленькую корзину
І якісь дивні крики доносились віддаля
И какие-то странные крики доносились издалека
Він прибіг на пристань – в корзині було немовля
Он прибежал на пристань - в корзине был грудной ребенок
Він узяв дитя на руки і пригорнув до себе
Он взял ребенка на руки и прижал к себе
Засміялося лице, світло прибило із неба
Засмеялась лицо, свет прибило с неба
А вірний друг океан віддав краплину прозору
А верный друг океан отдал каплю прозрачную
Повернув любов у серце, а розум у мозок.
Вернул любовь в сердце, а разум в мозг.