Низько схилилась калина, ніби молиться Богу,
Низко склонилась калина, словно молится Богу,
Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу...
Ветер за нами несет то ли песню, то ли тоску...
Мамо, не треба, - не йдіть нас виглядати на дорогу,
Мама, не надо, - не идите нас выглядеть на дорогу,
Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу.
Ой, еще не скоро нам кузнечиков пасти у Буга.
Чути нам, чути, як рідний голос нас додому кличе;
Слышно нам, слышно, как родной голос нас домой зовет;
Видно нам, видно біду, що наступає від Любліна.
Видно нам, видна беда, наступающая от Люблина.
Мамо, ми мусим бути тут, бо ми стрільці святої Січі;
Мама, мы должны быть здесь, потому что мы стрелки святой Сечи;
Мамо, не майте нам за зле, бо тут так само - Україна.
Мама, не имейте нам за зло, потому что здесь так же – Украина.
Хмарами круки злітаються з Поділля і з Полісся,
Облаками воронки слетаются с Подолья и Полесья,
З Білої Церкви удосвіта на Фастів виступаєм.
Из Белой Церкви на рассвете на Фастов выступаем.
Доля на долю, як шабля на шаблю, піднялися;
Судьба на долю, как сабля на саблю, поднялись;
Хлопці, до бою! - ми свій полк докупи в небі позбираєм...
Ребята, в бой! - мы свой полк вместе в небе соберем...
Мало нас, мало, нас замало, аби край оборонити -
Мало нас, мало, нас мало, чтобы край защитить.
Тільки й надії - на шаблю, на серце і на Бога...
Только и надежды – на саблю, на сердце и на Бога...
В Києві дзвони мовчать, бо нема об чім дзвонити -
В Киеве колокола молчат, потому что не о чем звонить -
Нашої віри нема, а чужа їм не підмога.
Нашей веры нет, а чужое им не подспорье.
Низько схилилась калина, ніби молиться Богу,
Низко склонилась калина, словно молится Богу,
Вітер за нами несе чи то пісню, чи то тугу...
Ветер за нами несет то ли песню, то ли тоску...
Мамо, не плачте, не йдіть нас виглядати на дорогу -
Мама, не плачьте, не идите нас выглядеть на дорогу –
Ой, ще не скоро нам коників пасти коло Бугу!..
Ой, еще не скоро нам кузнечиков пасти у Буга!..