Сосабовська Ілона - Герої не вмирають - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Сосабовська Ілона

Название песни: Герої не вмирають

Дата добавления: 13.05.2024 | 14:18:13

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Сосабовська Ілона - Герої не вмирають

Прийшла мати додому,вирішила відпочити.

Пришла мать домой, решила отдохнуть.

Зняла хустину,сіла в затишку одна,єдина.

Сняла платок, села в уюте одна, единственная.

Син її зібрався воювати,країну рідну захищати.

Сын ее собрался воевать, родную страну защищать.

На столику виднілось його фото,

На столике виднелось его фото,

Взяла той спогад в руки,та й подумала:

Взяла воспоминание в руки и подумала:

"А нащо,хіба варто?За що ж ти борешся там сину,за що ж ті муки?За тих людей,котрі хотіли того життя багатого та поля квітчатого?А самі то зараз незнати де діваються,та й за спиною твоєю ховаються.

Зачем же ты борешься там сыну, за что же эти мучения?

Залишив тут мене одну,я ж вже без тебе блідну синку,не смій померти у кривавому двобої,поєдинку!".

Оставил здесь меня одну, я же без тебя бледную сынку, не смей умереть в кровавом поединке, поединке!".

Та й витерла тремтячими руками таку малесеньку сльозинку.

Да и вытерла дрожащими руками такую крошечную слезинку.

Була у жінки ще надія,

Была у женщины еще надежда,

Повернеться її синочок,живий,не в домовині.

Вернется ее сынишка, живая, не в гробу.

Молилася,щоб скоро сталася така подія,

Молилась, чтобы скоро произошло такое событие,

Побачити хотілось їй ті очі,кохані,та одні єдині.

Увидеть хотелось ей глаза, любимые, и одни единственные.

Згорнулася матуся,відчувати холод стала,

Свернулась мамочка, почувствовать холод стала,

Прийшла вже темна ніченька,

Пришла уже темная ночочка,

Солодких снів,старенькій,побажала.

Сладких снов, старушки, пожелала.

Нестримно промайнула та,уже світало.

Безудержно промелькнула и уже светало.

Ненька встала,і тут як в нагороду,

Мать встала, и тут как в награду,

Сказали що Герої повертаються зі сходу.

Сказали, что Герои возвращаются с востока.

Зраділа та,накинула хустину,

Обрадовалась и, накинула платок,

І зі сльозами кинулась шукать свою дитину.

И со слезами бросилась искать своего ребенка.

Вийшла на подвір'я,була лиха погода,

Вышла во двор, была плохая погода,

Почала серцем відчувати,що йде якась негода.

Начала сердцем чувствовать, что идет какая-то ненастье.

Зникла,раптом її посмішка,сльоза скотилась,

Исчезла, вдруг ее улыбка, слеза скатилась,

Велика кількість люду недалеко появилась.

Большое количество людей недалеко появилось.

Побачила дитя своє у домовині,

Увидела дитя свое в гробу,

І руки ті,її,одні,єдині.

И руки те, ее, одни, единственные.

Не чула вже нічого ненька,

Не слышала уже ничего мамочка,

Схилила лиш ту голову,бідненька.

Склонила только голову, бедненькая.

Здійняла руки вгору,до неба,до Бога:

Подняла руки вверх, к небу, к Богу:

"За що ж ти Господи о так зі мною?Забрав у мене те,що берегла.Тепер хай попіклується про сина матінка земля.Забрав ти щастя,зіроньку єдину,яка тепер тут спить у домовині."

"За что же ты Господи о так со мной? Собрал у меня то, что берегла. Теперь пусть позаботится о сыне матушка земля.

Та чути голос десь позаду:

И слышен голос где-то позади:

"Чому ж ви плачете,матусю?Я тут,живий,я повернувся,як обіцяв,до вас,рідненька!"

"Почему же вы плачете, мамочка? Я здесь, жив, я вернулся, как обещал, к вам, родненькая!"

Та мати вже його не чує,

Но мать его уже не слышит,

Бо то лиш тінь його мандрує.

Ибо только тень его путешествует.

Тінь того Героя,який боровся за хорошу долю,за неньку Україну,за народ.

Тень того Героя, который боролся за хорошую судьбу, за мамку Украину, за народ.

Присів він тихо біля неньки,