Тексты песен   >   Т > Тарас Григорович Шевченко > Гайдамаки. ч.1

Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.1 - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко

Название песни: Гайдамаки. ч.1

Дата добавления: 04.07.2021 | 04:54:02

Просмотров: 20

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.1

ГАЙДАМАКИ
Гайдамаки


Все йде, все минає — і краю немає,
Все идет, все проходит - и края нет,
Куди ж воно ділось? Відкіля взялось?
Куда же оно делось? Откуда взялось?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
И дурак, и мудрый ничего не знает.
Живе... умирає... Одно зацвіло,
Живет ... умирает ... Одно зацвело,
А друге зав’яло, навіки зав’яло...
А второе завяла, навеки завяла ...
І листя пожовкле вітри рознесли.
И листья пожелтевшие ветры разнесли.
А сонечко встане, як перше вставало,
А солнышко встанет, как прежде вставало,
І зорі червоні, як перше плили,
И звезды красные, как первое плыли,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
Поплывут и потом, и ты, белолицый,
По синьому небу вийдеш погулять,
По синему небу выйдешь погулять,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
Выйдешь посмотрит в желобок, колодец
І в море безкрає і будеш сіять,
И в море бескрайнее и будешь сеять,
Як над Вавилоном, над його садами,
Как над Вавилоном, над его садами,
І над тим, що буде з нашими синами;
И о том, что будет с нашими сыновьями;
Ти вічний без краю!.. Люблю розмовлять,
Ты вечный без края! .. Люблю беседовать,
Як з братом, з сестрою, розмовлять з тобою,
Как с братом, с сестрой, беседовать с тобой,
Співать тобі думу, що ти ж нашептав.
Петь тебе думу, что ты нашептал.
Порай мені ще раз, де дітись з журбою?
Порай мне еще раз, где деться с печалью?
Я не одинокий, я не сирота —
Я не одинок, я не сирота -
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Есть у меня дети, и где их девать?
Заховать з собою? Гріх, душа жива!
Захов с собой? Грех, душа жива!
А може, їй легше буде на тім світі,
А может, ей легче будет на том свете,
Як хто прочитає ті сльози-слова,
Если кто прочтет эти слезы-слова,
Що так вона щиро колись виливала,
Так она искренне когда выливала,
Що так вона нишком над ними ридала.
Так она украдкой над ними рыдала.
Ні, не заховаю, бо душа жива.
Нет, не спрячу, ибо душа жива.
Як небо блакитне — нема йому краю,
Как небо голубое - нет ему края,
Так душі почину і краю немає.
Так души начинания и края нет.
А де вона буде? Химерні слова!
А где она будет? Причудливые слова!
Згадай же хто-небудь її на сім світі —
Вспомни кто-нибудь ее на этом свете -
Безславному тяжко сей світ покидать.
Бесславному тяжело сей мир покидать.
Згадайте, дівчата, — вам треба згадать!
Вспомните, девушки, - вам надо згадать!
Вона вас любила, рожевії квіти,
Она вас любила, розовеет цветы,
І про вашу долю любила співать.
И о вашей судьбе любила петь.


Поки сонце встане, спочивайте, діти,
Пока солнце встанет, отдыхайте, дети,
А я поміркую, ватажка де взять.
А я подумаю, главаря где взять.


Сини мої, гайдамаки!
Дети мои, гайдамаки!
Світ широкий, воля —
Мир широк, свобода -
Ідіть, сини, погуляйте,
Идите, дети, погуляйте,
Пошукайте долі.
Поищите судьбы.
Сини мої невеликі,
Сыновья мои небольшие,
Нерозумні діти,
Неразумные дети,
Хто вас щиро без матері
Кто вас искренне без матери
Привітає в світі?
Приветствует в мире?
Сини мої! орли мої!
Дети мои! орлы мои
Летіть в Україну —
Летите в Украине -
Хоч і лихо зострінеться,
Хотя и беда зостринеться,
Так не на чужині.
Так не на чужбине.
Там найдеться душа щира,
Там найдется душа искренняя,
Не дасть погибати,
Не даст погибать,
А тут... а тут... Тяжко, діти!
А тут ... а тут ... Тяжело, дети!
Коли пустять в хату,
Когда пустят в дом,
То, зострівши, насміються —
Так, зострившы, посмеются -
Такі, бачте, люди:
Такие, видите ли, люди:
Все письменні, дрюковані,
Все грамотные, печатную,
Сонце навіть гудять:
Солнце даже гудят:
«Не відтіля, — каже, — сходить,
«Не оттуда, - говорит, - солнца,
Та не так і світить,
И не так светит,
Отак, — каже, — було б треба...»
Так, - говорит, - было бы надо ... »
Що маєш робити?
Что должен делать?
Треба слухать, може, й справді
Надо слушать, может, и правда
Не так сонце сходить,
Не так солнце всходит,
Як письменні начитали...
Как грамотные начитали ...
Розумні та й годі!
Умные и только!
А що ж на вас вони скажуть?
А что же вас они скажут?
Знаю вашу славу!
Знаю вашу славу!
Поглузують, покепкують
Поглузують, покепкують
Та й кинуть під лаву.
И бросить под лавку.
«Нехай, — скажуть, — спочивають,
«Пусть, - скажут, - покоятся,
Поки батько встане
Пока отец встанет
Та розкаже по-нашому
И расскажет по-нашему
Про свої гетьмани.
О своих гетмана.
А то дурень розказує
А то дурак рассказывает
Мертвими словами
мертвыми словами
Та якогось-то Ярему
И какого-то Ярему
Веде перед нами
Лидирует нами
У постолах. Дурень! дурень!
В лаптях. Дурак! дурак!
Били, а не вчили.
Били, а не учили.
Од козацтва, од гетьманства
От казачества, от гетманства
Високі могили —
Высокие могилы -
Більш нічого не осталось,
Более ничего не осталось,
Та й ті розривають;
И те разрывают;
А він хоче, щоб слухали,
А он хочет, чтобы слушали,
Як старці співають.
Как старцы поют.
Дарма праця, пане-брате:
Зря труд, пане-брате:
Коли хочеш грошей
Если хочешь денег
Та ще й слави, того дива,
Да еще и славы, того чуда,
Співай про Матрьошу,
Пой о Матреша,
Про Парашу, радость нашу,
О Парашу, радость нашу,
Султан, паркет, шпори, —
Султан, паркет, шпоры, -
От де слава! А то співа:
Вот где слава! А то поет:
«Грає синє море»,
«Играет синее море»,
А сам плаче, за тобою
А сам плачет, за тобой
І твоя громада
И твоя община
У сіряках!..» Правда, мудрі!
В армяках! .. »Правда, мудрые!
Спасибі за раду.
Спасибо за совет.
Теплий кожух, тілько шкода
Теплый кожух, только жаль
Не на мене шитий,
Не на меня шит,
А розумне ваше слово
А разумное ваше слово
Брехнею підбите.
Ложью подбитый.
Вибачайте... кричіть собі,
Извините ... кричите себе,
Я слухать не буду
Я слушать не буду
Та й до себе не покличу:
И к себе не позову:
Ви розумні люди —
Вы умные люди -
А я дурень; один собі
А я дурак; один себе
У моїй хатині
В моей хате
Заспіваю, заридаю,
Спою, зарыдаю,
Як мала дитина.
Как ребенок.
Заспіваю — море грає,
Спою - море играет,
Вітер повіває,
Ветер дует,
Степ чорніє, і могила
Степь чернеет, и могила
З вітром розмовляє.
С ветром разговаривает.
Заспіваю — розвернулась
Спою - развернулась
Висока могила,
Высокая могила,
Аж до моря запорожці
До моря запорожцы
Степ широкий вкрили.
Степь широкая покрыли.
Отамани на вороних
Атаманы на вороных
Перед бунчуками
перед бунчуками
Вигравають... А пороги
Выигрывайте ... А пороги
Меж очеретами
меж камышами
Ревуть, стогнуть, розсердились,
Ревут, стонут, рассердились,
Щось страшне співають.
Что-то страшное поют.
Послухаю, пожурюся,
Послушаю, пожурюся,
У старих спитаю:
В старых спрошу:
«Чого, батьки, сумуєте?»
«Чего, родители, скучаете?»
«Невесело, сину!
«Невесело, сынок!
Дніпро на нас розсердився,
Днепр нас рассердился,
Плаче Україна...»
Плачет Украина ... »
Смотрите так же

Тарас Григорович Шевченко - Росли укупочці, зросли

Тарас Григорович Шевченко - Кума моя і я...

Тарас Григорович Шевченко - Не женися на багатій...

Тарас Григорович Шевченко - Сестрі

Тарас Григорович Шевченко - У нашім раї на землі...

Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>