ГОНТА В УМАНІ
ГОНТА В УМАНИ
Хвалилися гайдамаки,
Хвастались гайдамаки,
На Умань ідучи:
На Умань идя:
«Будем драти, пане-брате,
«Будем рвать, господин брат,
З китайки онучі».
С китайки портянки».
Минають дні, минає літо,
Проходят дни, проходит лето,
А Україна, знай, горить;
А Украина, знай, горит;
По селах голі плачуть діти —
По селам голые плачут дети.
Батьків немає. Шелестить
Родителей нет. Шелестит
Пожовкле листя по діброві;
Пожелтевшие листья по дубраве;
Гуляють хмари; сонце спить;
Гуляют тучи; солнце спит;
Нігде не чуть людської мови;
Нигде не слышно человеческого языка;
Тілько звір виє по селу,
Только зверь воет по деревне,
Гризучи трупи. Не ховали,
Грязя трупы. Не хоронили,
Вовків ляхами годували,
Волков кормили ляхами,
Аж поки снігом занесло
Пока снегом занесло
Огризки вовчі...
Огрызки волчьи...
Не спинила хуртовина
Не остановила метель
Пекельної кари:
Адской казни:
Ляхи мерзли, а козаки
Ляхи мерзли, а казаки
Грілись на пожарі.
Грелись на пожаре.
Встала й весна, чорну землю
Встала и весна, черная земля
Сонну розбудила,
Сонная разбудила,
Уквітчала її рястом,
Уцветала ее обильно,
Барвінком укрила;
Барвинком укрыла;
І на полі жайворонок,
И на поле жаворонок,
Соловейко в гаї
Соловей в роще
Землю, убрану весною,
Землю, убранную весной,
Вранці зострічають...
Утром встречают...
Рай, та й годі! А для кого?
Рай, и только! А для кого?
Для людей. А люде?
Для людей. А люди?
Не хотять на його й глянуть,
Не хотят на него и глянуть,
А глянуть — огудять.
А глянуть — огудят.
Треба кров’ю домальовать,
Надо кровью домаловать,
Освітить пожаром:
Осветит пожаром:
Сонця мало, рясту мало
Солнца мало, обильно мало
І багато хмари.
И много облаков.
Пекла мало!.. Люде, люде!
Ад мало!.. Люди, люди!
Коли то з вас буде
Когда-то из вас будет
Того добра, що маєте?
Того добра, что есть?
Чудні, чудні люде!
Чудные, странные люди!
Не спинила весна крові,
Не остановила весна крови,
Ні злості людської.
Нет злобы человеческой.
Тяжко глянуть; а згадаєм —
Тяжело глянуть; а вспомним -
Так було і в Трої.
Так было и в Трое.
Так і буде.
Так и будет.
Гайдамаки
Гайдамаки
Гуляють, карають;
Гуляют, наказывают;
Де проїдуть — земля горить,
Где проедут, земля горит,
Кров’ю підпливає.
Кровью подплывает.
Придбав Максим собі сина
Приобрел Максим себе сына
На всю Україну.
На всю Украину.
Хоч не рідний син Ярема,
Хоть не родной сын Ярема,
А щира дитина.
А искренний ребенок.
Максим ріже, а Ярема
Максим режет, а Ярема
Не ріже — лютує:
Не режет — свирепствует:
З ножем в руках, на пожарах
С ножом в руках, на пожарах
І днює й ночує.
И днеет и ночует.
Не милує, не минає
Не милует, не проходит
Нігде ні одного;
Нигде ни одного;
За титаря ляхам платить,
За титаря ляхам платит,
За батька святого;
При отце святом;
За Оксану... Та й зомліє,
За Оксану... Да и потеряет сознание,
Згадавши Оксану.
Вспомнив Оксану.
А Залізняк: «Гуляй, сину,
А Железняк: «Играй, сынок,
Поки доля встане!
Пока судьба встанет!
Погуляєм!»
Погуляем!»
Погуляли —
Погуляли -
Купою на купі
Кучей на куче
Од Києва до Умані
От Киева в Умань
Лягли ляхи трупом.
Легли ляхи трупом.
Як та хмара, гайдамаки
Как туча, гайдамаки
Умань обступили
Умань обступили
Опівночі; до схід сонця
В полночь; к восходу солнца
Умань затопили;
Умань затопили;
Затопили, закричали:
Затопили, закричали:
«Карай ляха знову!»
«Край ляха снова!»
Покотились по базару
Покатились по базару
Кінні narodowi;
Конные narodowi;
Покотились малі діти
Покатились маленькие дети
І каліки хворі.
И калеки больны.
Ґвалт і галас. На базарі,
Насилие и шум. На базаре,
Як посеред моря
Как посреди моря
Кровавого, стоїть Гонта
Кровавого стоит Гонта
З Максимом завзятим.
С Максимом упорным.
Кричать удвох: «Добре, діти!
Кричат вдвоем: «Хорошо, дети!
Отак їх, проклятих!»
Так их, проклятых!
Тарас Григорович Шевченко - Росли укупочці, зросли
Тарас Григорович Шевченко - Кума моя і я...
Тарас Григорович Шевченко - Не женися на багатій...
Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.1
Тарас Григорович Шевченко - Сестрі
Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>