Тексты песен   >   Т > Тарас Григорович Шевченко > Катерина ч.5

Тарас Григорович Шевченко - Катерина ч.5 - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Тарас Григорович Шевченко

Название песни: Катерина ч.5

Дата добавления: 10.04.2025 | 17:40:13

Просмотров: 1

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Тарас Григорович Шевченко - Катерина ч.5

Реве, стогне хуртовина,
Ревет, стонет метель,
Котить, верне полем;
Котит, верное полем;
Стоїть Катря серед поля,
Стоит Катя среди поля,
Дала сльозам волю.
Дала слезам свободу.
Утомилась заверюха,
Устала метель,
Де-де позіхає;
Где-где зевает;
Ще б плакала Катерина,
Еще бы плакала Екатерина,
Та сліз більш немає.
Но слез больше нет.
Подивилась на дитину —
Посмотрела на ребенка
Умите сльозою,
Умыть слезой,
Червоніє, як квіточка
Краснеет, как цветочек
Вранці під росою.
Утром под росой.
Усміхнулась Катерина,
Улыбнулась Екатерина,
Тяжко усміхнулась:
Тяжело улыбнулась:
Коло серця — як гадина
Круг сердца - как гадина
Чорна повернулась.
Черная вернулась.
Кругом мовчки подивилась;
Кругом молча посмотрела;
Бачить — ліс чорніє;
Видит - лес чернеет;
А під лісом, край дороги,
А под лесом, у дороги,
Либонь, курінь мріє.
Наверное, шалаш мечтает.
«Ходім, сину, смеркається;
«Идем, сын, смеркается;
Коли пустять в хату,
Когда пустят в дом,
А не пустять, то й надворі
А не пустят, так и на улице
Будем ночувати.
Будем ночевать.
Під хатою заночуєм,
Под домом заночуем,
Сину мій Іване!
Сын мой Иван!
Де ж ти будеш ночувати,
Где же ты будешь ночевать,
Як мене не стане?
Как же меня не станет?
З собаками, мій синочку,
С собаками, мой сынок,
Кохайся надворі!
Люби погоду!
Собаки злі, покусають,
Собаки злые, покусают,
Та не заговорять,
Да не заговорят,
Не розкажуть, сміючися...
Не расскажут, смеясь...
З псами їсти й пити...
С псами есть и пить...
Бідна моя головонько!
Бедная моя головушка!
Що мені робити?»
Что мне делать?


Сирота-собака має свою долю,
Сирота-собака имеет свою судьбу,
Має добре слово в світі сирота;
Имеет доброе слово в мире сирота;
Його б’ють і лають, закують в неволю,
Его бьют и ругают, закуют в неволю,
Та ніхто про матір на сміх не спита;
Но никто о матери на смех не спита;
А Йвася спитають, зараннє спитають,
А Йвася спросят, заранее спросят,
Не дадуть до мови дитині дожить.
Не дадут речи ребенку дожить.
На кого собаки на улиці лають?
На кого собаки на улице ругают?
Хто голий, голодний під тином сидить?
Кто голый, голодный под плетнем сидит?
Хто лобуря водить? Чорняві байстрята...
Кто лобура водит?
Одна його доля — чорні бровенята.
Одна его судьба – черные брови.
Та й тих люде заздрі не дають носить.
Да и тех людей завидные не дают носить.


IV
IV
Попід горою, яром, долом,
Под горой, оврагом, долом,
Мов ті діди високочолі,
Как деды высокоглавые,
Дуби з Гетьманщини стоять.
Дубы из Гетманщины стоят.
У яру гребля, верби вряд,
В овраге плотина, ивы вряд,
Ставок під кригою в неволі
Пруд под льдом в неволе
І ополонка — воду брать...
И прорубь — воду брать...
Мов покотьоло червоніє,
Словно покотело краснеет,
Крізь хмару сонце зайнялось.
Сквозь тучу солнце загорелось.
Надувся вітер; як повіє —
Надулся ветер;
Нема нічого: скрізь біліє...
Нет ничего: везде белеет...
Та тілько лісом загуло.
Только лесом загудело.


Реве, свище заверюха.
Ревет, свищет метель.
По лісу завило;
По лесу взвыло;
Як те море, біле поле
Как то море, белое поле
Снігом покотилось.
Снегом покатилось.
Вийшов з хати карбівничий,
Вышел из дома карбовничий,
Щоб ліс оглядіти,
Чтобы лес осмотреть,
Та де тобі! Таке лихо,
Да где тебе!
Що не видно й світа.
Что не видно и миру.
«Еге, бачу, яка фуга!
«Да, вижу, какая фуга!
Цур же йому з лісом!
Чур же ему с лесом!
Піти в хату... Що там таке?
Уйти в хату... Что такое?
От їх достобіса!
Вот их достойно!
Недобра їх розносила,
Недобрая их разносила,
Мов справді за ділом.
Словно действительно по делу.
Ничипоре! Дивись лишень,
Ничипор!
Які побілілі!»
Какие побелели!»
«Що, москалі?..» — «Де москалі?»
"Что, москали?.." - "Где москали?"
«Що ти? Схаменися!»
«Что ты?
«Де москалі-лебедики?»
«Где москали-лебедики?»
«Та он, подивися».
«Да вон, посмотри».
Полетіла Катерина
Улетела Екатерина
І не одяглася.
И не оделась.
«Мабуть, добре Московщина
«Видимо, хорошо Московщина
В тямку їй далася!
В сознании ей далась!
Бо уночі тілько й знає,
Ибо ночью только и знает,
Що москаля кличе».
Что москаля зовет».
Через пеньки, заметами,
Из-за пней, сугробами,
Летить, ледве дише.
Летит, едва дышит.
Боса стала серед шляху,
Босса стала среди пути,
Втерлась рукавами.
Утерлась рукавами.
А москалі їй назустріч,
А москали ей навстречу,
Як один верхами.
Как один верхом.
«Лихо моє! Доле моя!»
«Горе мое! Судьба моя!»
До їх... Коли гляне —
К ним... Когда посмотрит —
Попереду старший їде.
Впереди старший уезжает.
«Любий мій Іване!
«Любой мой Иван!
Серце моє коханеє!
Сердце мое любимое!
Де ти так барився?»
Где ты так медлил?»
Та до його... За стремена...
Да к нему... За стремена...
А він подивився,
А он посмотрел,
Та шпорами коня в боки.
Да шпорами коня в бока.
«Чого ж утікаєш?
«Чего же убегаешь?
Хіба забув Катерину?
Разве забыл Екатерину?
Хіба не пізнаєш?
Разве не узнаешь?
Подивися, мій голубе,
Посмотри, мой голубчик,
Подивись на мене —
Посмотри на меня
Я Катруся твоя люба.
Я Катя твоя милая.
Нащо рвеш стремена?»
Зачем рвешь стремена?»
А він коня поганяє,
А он коня погоняет,
Нібито й не бачить.
Вроде бы и не видит.
«Постривай же, мій голубе!
«Погоди же, мой голубчик!
Дивись — я не плачу.
Смотри – я не плачу.
Ти не пізнав мене, Йване?
Ты не узнал меня, Иван?
Серце, подивися,
Сердце, посмотри,
Їй же богу, я Катруся!»
Ей же богу, я Катя!»
«Дура, отвяжися!
«Дура, отвяжись!
Возьмите прочь безумную!»
Возьмите прочь безумную!»
«Боже мій! Іване!
«Боже мой!
І ти мене покидаєш?
И ты меня уходишь?
А ти ж присягався!»
А ты же клялся!»
«Возьмите прочь! Что ж вы стали?»
"Возьмите прочь! Что же вы стали?"
«Кого? Мене взяти?
Кого? Меня взять?
За що ж, скажи, мій голубе?
За что же, скажи, мой голубчик?
Кому хоч оддати
Кому хоть отдать
Свою Катрю, що до тебе
Свою Катрю, что к тебе
В садочок ходила,
В садик ходила,
Свою Катрю, що для тебе
Свою Катрю, что для тебя
Сина породила?
Сына родила?
Мій батечку, мій братику!
Мой отец, мой братец!
Хоч ти не цурайся!
Хоть ты не сторонись!
Наймичкою тобі стану...
Наймичкой тебе стану...
З другою кохайся...
Со второй люби...
З цілим світом... Я забуду,
С целым миром... Я забуду,
Що колись кохалась,
Что когда-то любила,
Що од тебе сина мала,
Что от тебя сына имела,
Покриткою стала...
Покрыткой стала...
Покриткою... Який сором!
Какой стыд!
І за що я гину!
И за что я гибну!
Покинь мене, забудь мене,
Оставь меня, забудь меня,
Та не кидай сина.
Да не бросай сына.
Не покинеш?.. Серце моє,
Не оставишь?.. Сердце мое,
Не втікай од мене...
Не убегай от меня...
Я винесу тобі сина».
Я вынесу тебе сына».
Смотрите так же

Тарас Григорович Шевченко - Росли укупочці, зросли

Тарас Григорович Шевченко - Кума моя і я...

Тарас Григорович Шевченко - Не женися на багатій...

Тарас Григорович Шевченко - Гайдамаки. ч.1

Тарас Григорович Шевченко - Сестрі

Все тексты Тарас Григорович Шевченко >>>