Тексты песен   >   Т > Тарас Прохасько > FM - Track 04

Тарас Прохасько - FM - Track 04 - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Тарас Прохасько

Название песни: FM - Track 04

Дата добавления: 18.06.2023 | 20:10:07

Просмотров: 3

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Тарас Прохасько - FM - Track 04

22.11 Ми чомусь не вважаємо свою місцевість землею плодів. Якщо плоди — то
22.11 По какой -то причине мы не рассматриваем нашу местность. Если фрукт, тогда


Закарпаття, Молдавія, може, ще Косівщина. А у нас — хіба картопля, фасоля, якісь кабачки і цибуля. Натомість передкарпаття, передгір'я — це яблуневий рай. Ніде нема таких зимових яблук, хіба що десь на півночі Франції, але їх там усе одно взимку тяжко знайти, бо весь урожай іде на кальвадос. А у нас найцінніші ренети
Transcarpathia, Молдова, может быть, все еще косившхьяна. И у нас есть картофель, стиль, немного цуккини и лук. Вместо этого, предварительно, предгорья - это яблочный рай. Нигде нет таких зимних яблок, за исключением севера Франции, но их все еще трудно найти зимой, потому что весь урожай идет в Кальвадос. И у нас самая ценная арендная плата


і йони можуть долежати — якщо з ними любовно обійтися — аж до літа, не втрачаючи смаку й запаху, хоч І постійно віддають свої пахощі приміщенням, у яких переховуються.
И ионы могут достичь - если они делают их с любовью с ними - до лета, не теряя вкус и запах, хотя они постоянно дают свои благовония, в которых они прячутся.


Взимку сніговими завалами мешканці гірських садів пробираються до станцій, щоб поїздом привезти до франківського базару трохи яблук. Якби якийсь такий мішок урвався на дорозі, то червоно-жовтий яблучний більярд зігрів би набраним у себе сонцем цілий похмурий вагон «Червоної рути» або обпік би захололими боками безнадійну студінь снігів.
Зимой снежные сады направляются на станции, чтобы донести маленькие яблоки на базар Франк. Если какой-то такой мешок сломался на дороге, то красно-желтые бильярдные яблоки согревали бы солнце на солнце, целый мрачный фургон "красная колея" или сожгли плохие стороны безнадежного ученика снега.


Часом так І стається. Тоді яблука треба визбирати. Але одного разу було так, що ніхто навіть не торкнувся жодної йони, що були розсипані вздовж колії. Вони так і лежали, потім пропекли всю товщу снігу, а згодом увійшли в землю, можливо, —
Иногда это случается. Тогда яблоки должны быть подняты. Но однажды это было так, что никто даже не коснулся ни одного иона, который был разбросан по трассе. Они ложились, затем испечили весь снег, а затем, возможно, вошли в землю -


навіть не розклавшись, цього ніхто не може сказати, бо коли сніг зійшов, не було вже жодного сліду. А не збирали яблук тому, що вони порозліталися з мішка пана Бойка. Пан Бойко власне ніс мішок червоних йон до станції. Було ще темно і дуже морозно. Вушанка була міцно зав'язана, голова зігнута під тягарем, вмощеним на шиї. Тому він не почув, що ззаду їде поїзд, і яблука розсипалися вздовж колії.
Даже не разлагаясь, никто не может сказать это, потому что, когда снег сошел, не было никаких следов. И они не собирали яблоки, потому что вылетели из мешка мистера Бойко. Мистер Бойко нес мешок с красным ионом на станцию. Было все еще темно и очень морозно. Ухо было прочно связано, голова не была под бременем, установленной на шее. Поэтому он не слышал, что поезд идет позади, и яблоки были разбросаны по трассе.


Їх не зібрали тоді не лише тому, що зимою нема квітів, які б можна було
Их не собирались не только потому, что зимой нет цветов, которые могли бы


покласти на тому місці, а й тому, що вони нагадували про те, як важко втекти від долі. Бо перед тим пан Бойко вже кілька разів потрапляв під поїзд, застрявши на переїзді з фірою. Такого більше не бувало ні з ким і ніколи. З ним жодного разу нічогісінько не ставалося, хоч фіри розліталися на тріски. Для нього поїзди, напевно, назавжди стали чимось таким, як блискавки.
Поставьте на это место, но также потому, что они напоминали о том, как трудно убежать от судьбы. Потому что до этого мистер Бойко несколько раз сбился с поездом, застрял на движении с чипом. Этого больше не было ни с кем и никогда. Этого никогда не случалось с ним, хотя ели летали на чипсах. Для него поезда, вероятно, навсегда стали чем -то вроде молнии.


Не знаю чому, але ця історія видається мені страшенно оптимістичною. Хоч і нагадує, що не можна знати, хто доїдатиме зібраний тобою урожай.
Я не знаю почему, но эта история кажется мне ужасно оптимистичным. Хотя это напоминает, что вы не можете знать, кто будет съесть урожай, который вы собрали.
Смотрите так же

Тарас Прохасько - FM - Track 09

Тарас Прохасько - FM - Track 15

Тарас Прохасько - FM - Track 18

Тарас Прохасько - FM - Track 03

Тарас Прохасько - FM - Track 12

Все тексты Тарас Прохасько >>>