В Путивлі - граді вранці рано
В Путивле - граде утром рано
Співає, плаче Ярославна,
Поет, плачет Ярославна,
Як та зозуленька кує,
Как и зозуленька кует,
Словами жалю додає.
Словами сожаления добавляет.
— Полечу, каже, зигзицею,
- Полечу, говорит, зигзицею,
Тією чайкою-вдовицею,
Той чайкой-вдову,
Та понад Доном полечу,
И более Доном полечу,
Рукав бобровий омочу
Рукав бобровый омочу
В ріці Каялі.І на тілі,
В реке Каяли.И на теле,
На княжім білім, помарнілім
На княжеском белом, поблекла
Омию кров суху, отру
Омою кровь сухую, отру
Глибокії, тяжкії рани...
Глибокии, тяжкие раны ...
І квилить, плаче Ярославна
И стонет, плачет Ярославна
В Путивлі рано на валу:
В Путивле рано на валу:
— Вітрило-вітре мій єдиний,
- Парус-ветер мой единственный,
Легкий, крилатий господине!
Легкий, крылатый господин!
Нащо на дужому крилі
Зачем на сильном крыле
На вої любії мої,
На вой дорогие мои,
На князя, ладо моє миле,
На князя, строй мое милое,
Ти ханові метаєш стріли?
Ты хану цель стрелы?
Не мало неба, і землі,
Не мало неба, и земли,
І моря синього. На морі
И моря синего. на море
Гойдай насади-кораблі.
Качай насады-корабли.
А ти, прелютий... Горе! Горе!
А ты, прелютий ... Горе! Горе!
Моє веселіє украв,
Мое веселие украл,
В степу на тирсі розібгав.
В степи на опилках розибгав.
Сумує, квилить, плаче рано
Грустит, стонет, плачет рано
В Путивлі-граді Ярославна.
В Путивле-граде Ярославна.
І каже: — Дужий і старий,
И говорит: - Сильный и старый,
Широкий Дніпре, не малий!
Широкий Днепр, не малый!
Пробив єси високі скали,
Пробил еси высокие скалы,
Текучи в землю половчана,
Текучая в землю половчан,
Носив єси на байдаках
Носил еси на байдаках
На половчан, на Кобяка
На половчан, на Кобяка
Дружину тую Святославлю!..
Жену ту Святославля! ..
О мій Словутицю преславний!
В мой Словутицю славный!
Моє ти ладо принеси,
Мое ты строй принеси,
Щоб я постіль весела слала,
Чтобы я постель веселая слала,
У море сліз не посилала,
В море слез не посылала,
Сльозами моря не долить.
Слезами моря не долить.
І плаче, плаче Ярославна
И плачет, плачет Ярославна
В Путивлі на валу на брамі.
В Путивле на валу на воротах.
Святеє сонечко зійшло.
Святое солнышко взошло.
І каже: — Сонце пресвятеє
И говорит: - Солнце пресвятее
На землю радість принесло
На землю радость принесло
І людям і землі, моєї
И людям и земле, моей
Туги-нудьги не розвело.
Тоски-скуки НЕ развела.
Святий, огненний господине!
Святой, огненный господин!
Спалив єси луги, степи,
Сжег ты луга, степи,
Спалив і князя, і дружину,
Сжег и князя, и жену,
Спали мене на самоті!
Спали меня в одиночестве!
Або не грій і не світи...
Либо не грей и не миры ...
Загинув ладо... Я загину!
Погиб строй ... Я погибну!
Читає: Раїса Недашківська (Народна артистка України)
Читает: Раиса Недашковская (Народная артистка Украины)
Тарас Шевченко - Мені тринадцятий минало
Тарас Шевченко - Заповiт
Тарас Шевченко - Тече вода з-під явора
Тарас Шевченко - І мертвим ...якби ви вчились так як треба
Тарас Шевченко - Сон
Все тексты Тарас Шевченко >>>
