У всякого своя доля
У всякого своя доля
І свій шлях широкий:
И свой путь широкий:
Той мурує, той руйнує,
Тот строит, тот разрушает,
Той неситим оком
Тот несытым глазом
За край світа зазирає,—
За край света заглядывает, -
Чи нема країни,
Нет ли страны,
Щоб загарбать і з собою
Чтобы загарбать и с собой
Взять у домовину.
Взять в гроб.
Той тузами обирає
Тот тузами выбирает
Свата в його хаті,
Свата в его доме,
А той нишком у куточку
А то тихо в уголке
Гострить ніж на брата.
Точит чем на брата.
А той, тихий та тверезий,
А тот, тихий и трезвый,
Богобоязливий,
богобоязненный,
Як кішечка, підкрадеться,
Как кошечка, подкрадется,
Вижде нещасливий
вижду злополучный
У тебе час та й запустить
У тебя время и запустит
Пазурі в печінки,—
Когти в печени, -
І не благай: не вимолять
И не моли: не вымолишь
Ні діти, ні жінка.
Ни дети, ни женщина.
А той, щедрий та розкошний,
А тот, щедрый и розкошний,
Все храми мурує;
Все храмы строит;
Та отечество так любить,
И отечество так любит,
Так за ним бідкує,
Так за ним бидкуе,
Так із його, сердешного,
Так с его бедного,
Кров, як воду, точить!..
Кровь, как воду, точит! ..
А братія мовчить собі,
А братия молчит себе,
Витріщивши очі!
Выпучив глаза!
Як ягнята; «Нехай,— каже,—
Как ягнята; «Пусть, - говорит, -
Може, так і треба».
Может, так и надо ».
Так і треба! бо немає
Так и надо! потому что нет
Господа на небі!
Господа на небесах
А ви в ярмі падаєте
А вы в ярме падаете
Та якогось раю
И какого-то рая
На тім світі благаєте?
На том свете умоляете?
Немає! немає!
Нету! нету!
Шкода й праці. Схаменіться:
Жаль и труда. Опомнитесь:
Усі на сім світі —
Все на этом свете -
І царята і старчата —
И царята и старчата -
Адамові діти.
Адаму дети.
І той... і той... а що ж то я?!
И то ... и то ... а что же я ?!
Ось що, добрі люди:
Вот что, добрые люди:
Я гуляю, бенкетую
Я гуляю, пируют
В неділю і в будень.
В воскресенье и в будни.
А вам нудно! жалкуєте!
А вам скучно! сожалеете!
Єй-богу, не чую,
Ей-богу, не слышу,
І не кричіть! Я свою п'ю,
И не кричите! Я свою пью,
А не кров людськую!
А не кровь людськую!
Отак, ідучи попідтинню
Так, идя заборами
З бенкету п'яний уночі,
С пира пьяный ночью,
Я міркував собі йдучи,
Я размышлял уходя,
Поки доплентавсь до хатини.
Пока добрел до хижины.
А в мене діти не кричать
А у меня дети не кричат
І жінка не лає,
И женщина не ругает,
Тихо, як у раї,
Тихо, как в раю,
Усюди божа благодать —
Всюду божья благодать -
І в серці, і в хаті.
И в сердце, и в доме.
Отож я ліг спати.
Поэтому я лег спать.
А вже підпилий як засне,
А уже подвыпивший как заснет,
То хоч коти гармати,
То хотя коты пушки,
І усом не моргне.
И усом НЕ моргнет.
Та й сон же, сон, напричуд дивний,
И сон же, сон, напричуд странный,
Мені приснився —
Мне приснился -
Найтверезіший би упився,
Трезвый бы впился,
Скупий жидюга дав би гривню,
Скупой жидюга дал бы гривну,
Щоб позирнуть на ті дива.
Чтобы кажущуюся на те чудеса.
Та чорта з два!
И черта с два!
Дивлюся: так буцім сова
Смотрю: так будто сова
Летить лугами, берегами, та нетрями,
Летит щелочами, берегами, и трущобами,
Та глибокими ярами,
И глубокими оврагами,
Та широкими степами,
И широкими степями,
Та байраками.
И оврагам.
А я за нею, та за нею,
А я за ней, и за ней,
Лечу й прощаюся з землею:
Лечу и прощаюсь с землей:
«Прощай, світе, прощай, земле,
«Прощай, мир, прощай, земля
Неприязний краю,
Неприязнен края,
Мої муки, мої люті
Мои муки, мои ярости
В хмарі заховаю.
В облаке спрячу.
А ти, моя Україно,
А ты, моя Украина,
Безталанна вдово,
Несчастная вдова
Я до тебе літатиму
Я к тебе летать
З хмари на розмову.
С облака на разговор.
На розмову тихо-сумну,
На разговор тихо печальную,
На раду з тобою;
На совет с тобой;
Опівночі падатиму
В полночь падать
Рясною росою.
Обильной росой.
Порадимось, посумуєм,
Посоветуемся, потоскует,
Поки сонце встане;
Пока солнце встанет;
Поки твої малі діти
Пока твои маленькие дети
На ворога стануть.
На врага станут.
Прощай же ти, моя нене,
Прощай ты, моя мамочка,
Удово небого,
Вдова милая,
Годуй діток; жива правда
Корми детей; живая правда
У господа бога!»
В господа бога »
Летим. Дивлюся, аж світає,
Летим. Смотрю, и светает,
Край неба палає,
Край неба пылает,
Соловейко в темнім гаї
Соловей в темной роще
Сонце зустрічає.
Солнце встречает.
Тихесенько вітер віє,
Тихонечко ветер веет,
Степи, лани мріють,
Степи, поля мечтают,
Меж ярами над ставами
Меж оврагами над прудами
Верби зеленіють.
Ивы зеленеют.
Сади рясні похилились,
Сады обильные склонились,
Тополі по волі
Тополя по воле
Стоять собі, мов сторожа,
Стоят себе, как сторожа,
Розмовляють з полем.
Разговаривают с полем.
І все то те, вся країна,
И все то то, вся страна,
Повита красою,
Увитая красотой,
Зеленіє, вмивається
Зеленеет, умывается
Дрібною росою,
Мелкой росой,
Споконвіку вмивається,
Испокон веков умывается,
Сонце зустрічає...
Солнце встречает ...
І нема тому почину,
И нет потому почина,
І краю немає!
И края нету!
Тарас Шевченко - Мені тринадцятий минало
Тарас Шевченко - Заповiт
Тарас Шевченко - Тече вода з-під явора
Тарас Шевченко - Плач Ярославни
Тарас Шевченко - І мертвим ...якби ви вчились так як треба
Все тексты Тарас Шевченко >>>