Падаю, падаю, с неба на землю падаю.
И, падая, все хорошее, что было между нами, вспоминаю.
Падаю, падаю, з неба на землю падаю.
Все то прошло, вот пришла зима -
І, падаючи, все хороше, що було між нами, згадую.
И я остался один, и ты осталась одна.
Все те минуло, ось прийшла зима –
Мы хорошо видим то, чего на самом деле нет,
І я лишився один, і ти лишилась сама.
А то, что есть, ни ты, ни я почему-то не замечаем.
Ми добре бачимо те, чого насправді немає,
Все то, что было хорошим, вдруг стало плохим -
А те, що є, ні ти, ні я чомусь не помічаємо.
Жизнь покрылось туманом ...
Все те, що було добрим, раптом стало поганим –
Життя покрилось туманом...
Ой туман яром, пшениченька полем, в долине овес ...
Ой туман яром, пшениченька ланом, в долині овес...
Моим словам ты больше не имеешь веры,
Для меня твои синие озера превратились в черные дыры.
Моїм словам ти більше не маєш віри,
Любовь, желание - слова из песни.
Для мене твої сині озера перетворилися на чорні діри.
Хотя мы пели вместе, и песни были разные.
Кохання, бажання – слова із пісні.
И я летал вместе с ветром во времена разлуки,
Хоч ми співали разом, та пісні були різні.
А ты держала, ты вязала руки.
І я літав разом із вітром у часи розлуки,
Мои земляники - твоя калина.
А ти тримала, ти в'язала руки.
Для меня - горы, тебе - долина ...
Мої суниці – твоя калина.
Для мене – гори, тобі – долина...
В долине овес ...
И не по правде же, молодой казак, со мной живешь.
В долині овес...
Та не по правді ж, молодий козаче, зо мною живеш.
Ну вот и все - мы разбегаемся в разные концы одного мира.
Никто не знает, что делать - плакать или радоваться. Как дети.
Ну от і все – ми розбігаємося в різні кінці одного світу.
Глупости! Какая разница? Теперь это все не имеет значения!
Ніхто не знає, що робити – плакати, або радіти. Як діти.
Мы даже не сказали друг другу "прощай",
Дурниці! Яка різниця? Тепер це все не має значення!
Мы не сказали "до свидания"!
Ми навіть не сказали одне одному "прощай",
Ты осталась одна, а я пошел по второй -
Ми не сказали "до побачення"!
Мне хорошо с ней, ей хорошо со мной ...
Ти залишилася одна, а я пішов за другою –
Мені добре з нею, їй добре зі мною...
Со мной живешь ...
А как придет вечер, щей Темная же ночка ко второй идешь.
Зо мною живеш...
Ко второй идешь ...
А як прийде вечір, щей тьомная ж ночка до другої йдеш.
А ко мне тихо, тихо потихоньку голос подаешь.
До другої йдеш...
А до мене стиха, стиха потихеньку голос подаєш.
Голос подаешь ...
Обсада же ты, милая, моя чернобровая, черешней двор.
Голос подаєш...
Черешней двор ...
Обсади ж ти, мила, моя чорнобрива, черешнею двір.
Чтобы ветер не заходил, ой чтобы не заносил голосок твой.
Черешнею двір...
Голосок твой ...
Щоб вітер не заходив, ой щоб не заносив голосочок твій.
А я уже сажала, часто и поливала, не принимается.
Голосочок твій...
Не принимаются ...
А я вже садила, часто й поливала, не приймається.
А уже же наше верное женихання все и проходит.
Не приймається...
А уже ж наше вірне женихання все й минається.
Тартак і Гуляйгород - Василиха
Тартак і Гуляйгород - Мій народ
Все тексты Тартак і Гуляйгород >>>
