а місто спить, і нам давно пора.
И город спит, и пришло время для нас.
та ми йдемо і дивимось як у музеї.
Но мы идем и выглядим как музей.
а всі дороги, мертві з ранку, раптово ожили і поповзли, як змії,
И все дороги, мертвые утром, внезапно ожили и ползали как змеи,
в пустелі вулиць, по малих дворах, в яких усі знайомі по-сусідськи,
в пустыне улиц, в небольших дворах, в которых все знакомы по соседству,
де тайники зариті по кутах, ну, ти ж пам'ятаєш (скельця та кора).
Там, где укрытия похоронены в углах, вы помните (очки и кора).
а ми йдемо. і ніч іде. й дитинство.
И мы идем. И ночь уходит. И детство.
а наше місто спить.
И наш город спит.
і світяться вогні, і три години ще не ходить транспорт.
И огни светятся, а транспорт не проходит три часа.
ми як в раю, як смертники, одні.
Мы как в раю, как террористы -смертники.
і ми йдемо по вуличках косих, ми увесь спокій.
И мы идем на улицы Косой, мы все мир.
а місто спить в руках у нас, як син. наше місто спить. і ми його не будимо.
И город спит в наших руках как сын. Наш город спит. И мы не будем этим.
... і тільки завтра - тиснява на вокзалі, «люблю-люблю», «де паспорт?!», «де ключі?!»,
... и только завтра - раздавив на станции, «Я люблю -лав», «Где паспорт?!», «Где ключи?!»,
і всі давно собі уже сказали, і відшукали тисячі причин:
И всем говорили в течение долгого времени, и они нашли тысячи причин:
мовляв, грошей немає, і для нас нема робіт, і ніде - як же? - реалізуватись,
Мол, денег нет, и для нас нет работы, и нигде - как? - чтобы понять,
і навіть Шерлок від нудьги би вистрілив в живіт.
И даже Шерлок от скуки стрелял в живот.
ми біжимо – не як щури, як арештанти, полонені - до свободи.
Мы бежим - не так, как крысы, как заключенные, пленники - к свободе.
і це потрібно, дуже нам потрібно. начебто. для чогось. для.
И нам это нужно, нам это нужно. вроде бы. Для чего-то. для.
... все тільки завтра - вранці - а поки гуляє ніч по Марксу, як по Марсу,
... все только завтра - утром - и, ходя по ночью на Марксе, как на Марсе,
гуляємо і ми - твердимо собі відмазки і містечко колихаємо в руках.
Мы ходим, и мы - затвердеем от разрыва, и город раскачивается в наших руках.
твердимо собі, що місто наше - то в'язниця.
Мы твердо сами, что наш город - это тюрьма.
мовчимо собі, що наш від'їзд - цунамі.
Мы молчат, что наш отъезд - цунами.
і тихо сплять райони і будинки, що поки нами ще не зраджені.
И районы и дома спит тихо, что мы еще не предали.
та в цьому місті можна жити: тут трапляються безсонні ночі -
Но в этом городе вы можете жить: есть бессонные ночи - здесь -
найчудовіші з ночей.
Самый чудесный из ночей.
Тесса Колейс - Адже так вийшло...
Тесса Колейс - Емансипована повія 21 сторіччя
Тесса Колейс - Осінь
Все тексты Тесса Колейс >>>
