Хорта - Вікна - текст песни, слова, перевод, видео
Ознакомьтесь с текстом песни Хорта - Вікна
1
1
Коли він засне вона тихо вимикне світло
Когда он засыпает, он тихо отключается от света
Що би було непомітно як вона піде
Это было бы незаметно, когда уходит
І з цієї хвилини ні хто не скаже, де вона є
И с этого момента никто не скажет, где это
Хто поруч з нею, і що це їй дає
Кто рядом с ней и что дает ей
І ні хто не прийде хоч він обіцяв: "Я не покину"
И нет, кто придет, хотя он обещал: «Я не уйду»
Вона гадала що плече, а знайшла спину
Она подумала об этом плече и нашла ее обратно
Такі правила гри, вона їх прийняла
Такие правила игры она приняла их
Я скучатиму за нею, такою якою вона була
Я буду скучать по ней, как она
Приспів:
Припев:
Коли дивитимусь у вікна
Когда мы смотрим на окна
Я буду думати що прикро
Я подумаю, что извините
Розум розійдеться з душею
Разум будет рассеяться с душой
І я скучатиму за нею (весь куплет – 2)
И я буду скучать по ней (все куплет - 2)
2
2
Ми полюбляли з нею розмовляти "ні про що"
Мы любили разговаривать с ней "ничего"
Так, взагалі, про дощ, каміння, та скло
Да, в целом, о дождях, камнях и стекле
Про те що завтра буде краще, аніж сьогодні
Что завтра будет лучше, чем сегодня
І напевно гарніше, аніж на передодні
И, наверное, довольно, чем в канун
Бо ми такі як і були, немодні, несучасні
Ибо мы так же хорошо
Просто дихали повітрям, то Боги, то блазні
Просто дышал воздухом, затем боги, затем клоун
Доторкались до душі ножем місячного світла
Коснулся ножа для лунного света
Залишаючи рани, хоч їх спочатку непомітно
Оставляя раны, хотя они впервые незаметно
І все майже нормально, і все майже спокійно
И все почти нормально, и все почти спокойно
Хоча пустелі самотності нагадували постійно
Хотя пустыни одиночества были напоминающими постоянно
Про себе, хотілось втекти, бігти що є сили
О себе я хотел сбежать, чтобы запустить, что есть сила
Але поїзди зійшли з рейок та кораблі згоріли
Но поезда сошли с рельсов, а корабли сгорели
Приспів
хор
3
3
І я залишався, хоч звір рвав мої груди
И я остался, хотя зверь разорвал мою грудь
І щоб не робив, знав-знав я – інакше не буде
И не делать, я знал-я не буду
І хоч ми такі близькі, ми все ж дуже різні люди
И хотя мы так близки, мы все еще очень разные люди
І сонячне проміння нас двох у ліжку не розбудить
И солнечные лучи двух в постели не проснется
Коли я збирав її п’яні сльози руками
Когда я собрал ее пьяные слезы своими руками
Вона питала: "Чому це відбувається з нами?"
Она спросила: «Почему это происходит с нами?»
Я не міг відповісти, мова тут безсила
Я не мог ответить, язык здесь бессилен
Нічого значення не має коли відірвані крила
Ничто не так, когда крылья отделены
Коли надії даремні, і все не так як хотілось
Когда надежды напрасны, и все было не так, как вы хотели
Ну що тут поробиш – не утерпілось, не злюбилось
Что ж, то, что ты здесь делаешь - не потерялся, не влюбился
Розчарувавшись в усьому, вона просто пішла
Разочарована всем, что она только что ушла
Я скучатиму за нею такою, якою вона була
Я буду скучать по ней, как она
Приспів (2)
Припев (2)
Смотрите так же
Последние
замкнутость 8 - стихотворение любимой
The Statler Brothers - Fifteen Years Ago
Максим Фадеев - Обязательно вернусь
Популярные
Хания Фархи - Балаларга фатиха
Хания Фархи - упкэлэсэн, эйдэ упкэлэ
Хания Ферхи - Упкелесен, эйде упкеле
Хизриев - Сан дог ду безамах догуш
Хания Фархи - Утыр эле, эни, яннарыма
Случайные
Скрижали Сердца часть 1 - О молитве Иисусовой по монашеским рукописям.
Хор Покровского женского монастыря - Тропарь блаженной Матроны Московской