Тексты песен   >   В > Василь Кирилич > Сорок калік з калікою. Гусла

Василь Кирилич - Сорок калік з калікою. Гусла - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Василь Кирилич

Название песни: Сорок калік з калікою. Гусла

Дата добавления: 07.01.2025 | 01:44:31

Просмотров: 2

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Василь Кирилич - Сорок калік з калікою. Гусла

Ой, з пустелі із Єфимової,
О, из пустыни из Эфимовы,
із монастиря з Боголюбова.
Из монастыря из Богольюбова.
Ой, там сорок калік збиралися
О, там сорок кареток
йти до святого Єрусалима.
Пойдите в Святой Иерусалим.


Стали думати думу тяжкую:
Начал думать о вдумчивой мысли:
вибирали собі отамана.
Они выбрали вождь.
Отамана Касян Михайловича,
Отамана Касиан Михайлович,
Підотамана – брата меншого.
Подамана - меньший брат.


Ой, отаман Касян Михайлович
О, Отаман Касиан Михайлович
Виголошує усім заповідь:
Предоставляет всю заповедь:
- Йти нам, браття, в дорогу дальнюю,
- пойти к нам, братья, на дороге, я
аж до самого Єрусалима.
До самого Иерусалима.


Там святій святині молитися,
Есть святыня, молится,
та до Гробу там приклонитися,
и в могилу, чтобы поклоняться,
у Йордан-ріці іскупатися,
В Иордан-Арике существовать,
у нетлінну ризу втиратися.
В неуважаемом дерьме.


Тому треба нам скласти заповідь:
Поэтому нам нужно сделать заповедь:
«Хто вкраде з нас щось, або збреше хто,
«Кто что -то украдет у нас или украрит, кто, кто,
чи хто пуститься із жінками в блуд, –
Или кто -нибудь уходит с женщинами в блуд, -
того в полі в землю вкопаємо».
Мы копаем это в поле.


Й вирушали в Єрусалим вони,
И отправились в Иерусалим они,
вже неділеньку ішли цілую,
Уже воскресенье прошло целое,
зблизились каліки до города,
Клама города ближе,
та й до стольного града Києва.
И в столицу Киев.


Стрінувся їм сам князь Володимир,
Сам принц Владимир поразил их,
що на звірину й птицю полював.
что он охотился на зверя и птицы.
А каліки князю вклонилися,
И калеки принца поклонились,
і просили святую милостиню.
И они попросили святых милостыни.


Відповів же їм князь-Володимир:
Принц-Владимир ответил на них:
- Гей-єси ви, каліки-молодці!
-Гей-эссет, ты, брюк!
Та ідіть ви у стольний Київ-град,
И пойти в столицу Киева-Грейд,
Там княгиня вам їсти й пити дасть.
Там принцесса будет есть и выпить тебя.


Молода княгиня Апраксія
Молодая принцесса апраксия
калік кличе у світлі покої,
Калик звонит в свете комнат,
там столи дубові вгинаються,
там столы дубовый изгиб,
та від вин міцних, та від страв смачних.
Но из сильных и вкусных блюд.


П'ють-їдять вони вже години дві,
У них есть два часа на два,
а на третю та й піднімаються.
И третий и они поднимаются.
Богу моляться, за хліб дякують,
Боже молитесь, слава хлебу,
від Апраксії милостині ждуть.
Из апраксии милостыни они ждут.


А княгиня же та Апраксія,
И принцесса и апраксия,
наділила б їх сріблом-злотечком,
даст им серебряный пакет,
та не те у неї в голівоньці –
Но не в голове -
отамана зве в спальню теплую.
Вождь называется в спальне.


Відповів Касян Михайлович:
Касиан Михайлович ответил:
- Ой, княгинечко, ти Апраксіє!
- О, Knyaginechko, вы апракс!
Як не була б ти нам за матінку,
Если бы ты не был для нас матерью,
то назвав би тебе гулящою.
Так что я бы назвал вас целью.


Та й у нас є велика заповідь:
И у нас есть отличная заповедь:
«Хто вкраде з нас щось, або збреше хто,
«Кто что -то украдет у нас или украрит, кто, кто,
чи хто пуститься із жінками в блуд, –
Или кто -нибудь уходит с женщинами в блуд, -
того в полі в землю вкопаємо».
Мы копаем это в поле.


А княгиня на нього лютилася
И принцесса бушевала на нем
й захотіла йому зробити зло,
и хотел, чтобы он сделал зло,
брала чашу зі срібла-золота,
взял миску с серебряным золотым,
що із неї сам князь мед-вина п'є.
Что от нее, принц напитков медового вита.


Пхає чашу в торбу Касянову,
Толкает миску в сумку Касианов,
не помітив того Михайлович.
Михайлович этого не заметил.
І пішли каліки із двору геть,
И ушел из во двор
йдуть, не озираються, з Києва.
Они уходят, не смотрят из Киева.


Стала люта і зла Апраксія,
Стал ожесточенной и злой апраксией,
зве вона Альошу Поповича,
Она Алиоша Попович,
наказала, щоб він догнав калік,
приказал ему догнать искалеченного,
і назад забрав чашу срібную.
И вернулся серебро.
Взяв Альоша коня вороного,
Взял лошадь Алиоши Ворон,
догнав в полі він калік-молодців.
Он догнал в поле, он искалелся.
- Чому вкрали ви чашу срібную,
«Почему ты украл чашку серебра,
що із неї п'є сам Володимир.
То, что сам Владимир пьет у нее.


Ті слова їм були немилими,
Эти слова для них были огромными,
І Альоша Попович битим був.
И Алиоша Попович был избит.
Княгиня Добрині Микитичу,
Принцесса Добрина Микитич,
каже гнатися за каліками.
Он говорит, чтобы преследовать калека.


Догнав в полі він калік-молодців:
Он попал в поле, он искалелся и молодежь:
- Гей-єси, отаман Михайлович!
- Гей-Эз, Отаман Михайлович!
Хтось украв в князя чашу срібную –
Кто -то украл в принцу чашка серебра -
чи нема з-поміж вас лукавого?
Разве нет злого?


Отаман же Касян Михайлович
Атаман Касиан Михайлович
став з каліками одним колом враз,
Стал с карырями один круг одновременно,
і звелів Касян обшукати всіх -
и приказал Касиан обжать всех -
знайшли чашу в його торбиночці.
Они нашли миску в его сумке.


Віддали вони чашу Добрині,
Они отказались от чашки Добрин,
повіз Микитич її в Київ-град.
Он отвез ее в Кив-Град.
А каліки сповнили заповідь,
И калеки заполнили заповедь,
та й пішли у святий Єрусалим.
И они пошли в Святой Иерусалим.


Дав Добриня чашу Апраксії
Дал апраксию Кубок Добрин
і злягла вона, занедужала.
И она заболела, заболела.
А каліки вже за три місяці,
И калеблят через три месяца,
у святій Святині молилися.
В святыне молились.


Та до Гробу там приклонилися,
И в могилу поклонилась,
у Йордан-ріці іскупалися,
В Иордан-Арике существовала,
у нетлінну ризу втиралися,
В понятном дерьме, потерпевшего,
назад в землю Руську верталися.
Вернувшись в землю русских вернулся.


Знов полями йшли аж три місяці,
Снова поля уходили в течение трех месяцев,
і явилось їм диво дивнеє:
И это казалось им чудом странного:
отаман їх Касян Михайлович
Атаман, их Касиан Михайлович
кличе молодців гучним голосом.
Он громкий голос называет парней.


У землі він по плечі вкопаний,
В земле он вырыл на плечо,
та живий є Касян Михайлович,
и живой - Касиан Михайлович,
Господь праведника свого вберіг –
Господь Его праведного особняка -
простояв він в землі шість місяців.
Он стоял в земле в течение шести месяцев.


А каліки не забарилися,
И калека не были медленными,
відкопали Касян Михайловича.
Касиан Михайлович был вырыт.
І пішли усі в стольний Київ-град,
И все пошли в столицу Кив-Град,
до ласкавого Володимира.
к нежному Владимиру.


- Гей-єси, ласкав князю київський!
- Гей-Эсси, любезно пострадал от принца Киева!
Чи здорова твоя Апраксія?
Ваша апраксия здорова?
- Захворіла вона, знедужала,
- она ​​заболела, упала,
вже шість місяців лежить в гноїщі.
В течение шести месяцев это было в навозе.


Отаман Касян не погребував,
Отаман Касиан не обгорел,
пішов з князем в спальню Апраксії.
Он пошел с принцем в спальне апраксии.
Там княгиня просила прощення
Там принцесса спросила прощение
за діла всі свої марнотнії.
Для работ все их отходы.


Підійшов тут Касян Михайлович,
Кэсиан Михайлович подошел здесь,
вдихнув Дух Святий у Апраксію,
Святой вдыхал в апраксии,
і зцілив від недуги-напасті,
и исцелился из-за болезни, вставка,
і пройшло враз у неї гноїще.
И это пошло в ее гной.


Виходив до калік він в проміннях,
Пошел на калекуй в лучах,
і пішли всі в дорог
и пошел все на дорогу
Смотрите так же

Василь Кирилич - Ой горе тій чайці

Василь Кирилич - Ой у полі могила з вітром говорила

Василь Кирилич - Голубина книга. Гусла

Василь Кирилич - Раю мій, раю. Гусла.

Василь Кирилич - Грішний чоловіче. Гусла

Все тексты Василь Кирилич >>>