Визнай, Сулеймане, світ – тільки міраж. Повітря, яким дихаєш, земля, по якій ходиш, Вода, яку п'єш, вогонь, у якому гориш, – як мариво. Вони не вічні. Визнай, хто б не занурився в це мариво, неодмінно колись прокинеться. Навіть сам султан. В потоці істини всі ми однаково голі, в садах світу немає аромату сталості. Тому рани на твоєму тілі лише розквітлі троянди. О, душа, ти бачила цей світ як на долоні. Як Ферідун, я об’їхав весь світ, з кінця в кінець. Як Рустем, я вирвав кігті страху, ти це знаєш. Сьогодні з вершини величі я пускаю стріли куди захочу, тримаючи в руках лук, який називається імперією. Відпущені мої роки я проведу, як великий Олександр Македонський. Я правлю світом, як Соломон, коли він сидів на троні. Але де їхні трони, корони, і царства. Зникли як опале листя, бо час смерті неминучий. Визнай Сулеймане, світ – це міраж. Повітря, яким дихаєш , земля якою ходиш, вода, яку п'єш, Вогонь, у якому гориш, – як мариво. Вони не вічні. Султан чи не султан, яка різниця. В потоці істини всі ми однаково голі.
Признайте, Сулеййман, мир - только Мираж. Воздух, который ломается, земля, которая ходит, вода, которую пьет, огонь, в котором горы - как Мариво. Они не вечны. Признайте, кто не погрузится в Мариво, определенно проснутся. Даже сам султан. В потоке истины мы все голые, в садах мира нет аромата устойчивости. Поэтому раны на вашем теле являются только цветущие розы. О, душа, ты видел этот мир как ладонь. Как Феридун, я путешествовал на весь мир с конца до конца. Как рустем, я разорвал когти страха, вы это знаете. Сегодня, с вершины величия, я позволил стрелкам, куда вы хотите, держа лук, который называется империей. Я оставлю свои годы как великий Александр Македон. Я самый высокий мир, как Соломон, когда он сидел на троне. Но где их престолы, короны и королевства. Исчез, как упавшие листья, потому что время смерти неизбежно. Признайте Сулайман, мир - это мир. Воздух, который ломается, земля проходит, вода, которую пьет, огонь, в котором горы - как Мариво. Они не вечны. Султан или нет султана, разница. В потоке истины мы все одинаковы.
Величне століття - Ой лю люлі, люлі, Налетіли гулі
Все тексты Величне століття >>>
