Іванна Шкромида - Заводи годують тебе, моя дівчинко - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Іванна Шкромида

Название песни: Заводи годують тебе, моя дівчинко

Дата добавления: 15.12.2024 | 06:28:07

Просмотров: 1

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Іванна Шкромида - Заводи годують тебе, моя дівчинко

Заводи годують тебе, моя дівчинко. У їхніх руках - ложка чорного борошна і кусень зафарбованого хліба. Ти їси це з натхненням, прикусуючи губи, намагаючись вхопити кожну крихту приперчену. Тобі бракує солодкого, але ти наповнюєшся. Стає краще. Йдеш вулицями - розхристана й двояка. У тобі ж перетравлюються комахи, кордони й купідони. Шумно там, всередині. Лице маскується гримасою зайнятості й тимчасовості.
Фабрики кормят тебя, моя девушка. В их руках - ложке черной муки и кусочка окрашенного хлеба. Вы едите это с вдохновением, кусая губы, пытаясь схватить каждую крошку запеченной. Вам не хватает сладкого, но вы наполнены. Становится лучше. Вы идете по улицам - взвешивая и дважды. Насекомые, границы и чапоседают в вас. Шумно там, внутри. Лицо замаскируется гримасом занятости и временности.
Заводи проводжають тебе тремтливим гудінням, намагаючись вхопити за волосся подовгуватими порізаними рукавами. Неслухнані локони стрибають-перестрибують, граються. Тебе тримають, а ти й не пручаєшся.
Фабрики приводят вас с дрожащим шумом, пытаясь схватить волосы с помощью вытянутых рукавов. Нераспознанные кудри прыжок-реал, игра. Вы держате, и вы не устойчиво.
І факт не в тому, що ти слабодуха, просто очі позаду не прижилися. Не пришилися. Не приклеїлись.
И дело не в том, что вы слабы, только ваши глаза не укоренились. Не шил. Они не держались.
Заводи тримають тебе за руку, напувають чорною кавою і дарують зів'ялі ромашки. Ти вдячна їм, ти закохана. В тобі купідони вимірюють стріли. Паралельно трамваї привозять додому, роздягають і залишають синці на підборідді. Словом - життя вдалося. Життя примостилось в тобі, у волоссі, у тому, що й не приснилось би, якби не заводи та їхні примірники,клоновані біржі, закутані іграшки, шматки пережованого паперу.
Фабрики держат вас за руку, выпейте черный кофе и дают выцветшие ромашки. Вы им благодарны, вы влюблены. В вашем Купидоне измеряются стрелки. Параллельно, трамваи приносят домой, раздевают и оставляют синяки на подбородке. Короче говоря, жизнь была возможна. Жизнь пришла к вам, в ваших волосах, в том, что это не была бы мечта, если бы не заводы и их копии, клонированные обмены, обернутые игрушки, кусочки перепечной бумаги.
Заводи сплять за твоїм вікном, співають тобі мрійливі колискові. А зранку знову годують, обіймають, цілують в чого - наче вміють піклуватися. І коли тобі самотньо, ти йдеш в їхні обійми. Вкладаєшся їм на коліна - і відчуваєш себе в безпеці, поки хтось чорною не фарбою не домальовує твоє тіло, зсередини.
Фабрики спят за вашим окном, поют свои мечтательные колыбельные. И утром их снова кормят, обнимают, целуются - как будто они могут позаботиться. И когда ты один, ты ходишь к их объятиям. Вы кладете их на колени - и вы чувствуете себя в безопасности, пока кто -то не станет черным с краской, ваше тело внутри.
Смотрите так же

Іванна Шкромида - Львівський трикутник

Іванна Шкромида - Мовчи в мені

Іванна Шкромида - Порохівниці мого тіла

Іванна Шкромида - Чи верне вона додому

Все тексты Іванна Шкромида >>>