Е. Солонников и Ю. Вертепа - Матусинi очi - текст песни, слова, перевод, видео
Ознакомьтесь с текстом песни Е. Солонников и Ю. Вертепа - Матусинi очi
Висить місяць в бездонному небі,
Повесит луну в бездонном небе,
І матусині згадую очі.
И я помню глаза моей матери.
Як же довго цей тягнеться вечір,
Как долго продлится вечер,
Як же довго ці тягнуться ночі.
Как долго эти ночи.
Ночі де вже нема стільки щастя,
Ночи, где столько счастья,
Де його вже ніколи не буде.
Где это никогда не будет.
У житті так багато напастя,
В жизни так много бедствия,
Але очі я ті не забуду...
Но я не забуду глаза ...
Очі ті що в дитинстві до школи
Глаза, которые в детстве в школу
Кожен ранок мене проводжали.
Каждое утро меня сопровождали.
Забирали мене кожен вечір,
Брал меня каждую ночь,
І в житті майже щастя не знали.
И в жизни почти счастье не знало.
Ми ростем, йдем з батьківської хати.
Мы росли из дома нашего отца.
Дорослішати рано ми хочем.
Мы хотим расти рано.
Та ніколи ми вже не забудем
Но мы больше никогда не забудем
Ті старенькі та люблячі очі.
Эти старые и любящие глаза.
Та батьків ми одних залишаєм,
И родители, мы оставляем один,
К ним не їздим і навіть не пишем.
Мы не пойдем к ним или даже написать это.
Два на цвинтарі нових віночки,
Два на кладбище новых венков,
А навколо віночків тих тиша…
И вокруг венков этой тишины ...