Тексты песен   >   М > Михайло Коцюбинський > уривок з твору Інтермеццо

Михайло Коцюбинський - уривок з твору Інтермеццо - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Михайло Коцюбинський

Название песни: уривок з твору Інтермеццо

Дата добавления: 10.10.2021 | 21:24:04

Просмотров: 19

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Михайло Коцюбинський - уривок з твору Інтермеццо

Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то
Когда лежишь в поле лицом к небу и вслушиваешься в многоголосый тишину полей, то
помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне.
замечаешь, что в ней что-то является не земное, а небесное.
Щось наче свердлить там небо, наче струже метал, а вниз спадають тільки дрібні,
Что-то как сверлит там небо, как строгает металл, а вниз падают только мелкие,
просіяні згуки. Ниви шумлять навколо і заважають. Жену від себе голоси поля, і
просеянные звуки. Нивы шумят вокруг и мешают. Жену от себя голоса поля, и
тоді на мене, як дощ, спадають небесні. Тоді пізнаю. Се жайворонки. Се вони,
тогда на меня, как дождь, приходят небесные. Тогда узнаю. Это жаворонки. Это они,
невидимі, кидають з неба на поле свою свердлячу пісню. Дзвінку, металеву й
невидимые, бросают с неба на поле свою сверлящая песню. Звонку, металлическую и
капризну, так що вухо ловить і не може зловити її переливів. Може, співає, може,
капризную, так что ухо ловит и не может поймать ее переливов. Может, поет, может,
сміється, а може, зайшлось від плачу.
смеется, а может, речь зашла от плача.
Чи не краще сісти тихенько й заплющити очі? Я так і зроблю. Сідаю. Круг мене
Не лучше ли сесть тихонько и закрыть глаза? Я так и сделаю. Сажусь. вокруг меня
темно. Блискають тільки гострі, колючі згуки, і дрібно сиплеться регіт на
темно. Сверкают только острые, колющие звуки, и мелко сыплется хохот на
металеву дошку, як шріт. Хочу спіймати, записати у пам'яті — і не виходить.
металлическую доску, как дробь. Хочу поймать, записать в памяти - и не получается.
От-от, здається... Тью-і, тью-і, ті-і-і... Ні, зовсім не так. Трійю-тіх-тіх... І
Вот-вот, кажется ... Тью и, тью и, те-и-и ... Нет, совсем не так. Трой-тих-тих ... И
не подібно.
не похоже.
Як вони оте роблять, цікавий я знати? Б'ють дзьобами в золото сонця? Грають на
Как они это делают, интересный я знать? Бьют клювами в золото солнца? играют на
його проміннях, наче на струнах? Сіють пісню на дрібне сито і засівають нею
его лучах, как на струнах? Сеют песню на мелкое сито и засевают ней
поля?
поля?
Розплющую очі. Тепер я певний, що з того посіву зійшла срібна сітка вівсів,
Открываю глаза. Теперь я уверен, что с того посева сошла серебряная сетка овса,
гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмінь, пливе текуча вода пшениці.
гнется и блестит, как сабля, длинноусый ячмень, плывет текучая вода пшеницы.
А згори сипле та й сипле... витрушує душу з дзвіночків, струже срібні дошки і
А сверху сыплет и сыплет ... вытряхивает душу из колокольчиков, строгает серебряные доски и
свердлить крицю, плаче, голосить і сіє регіт на дрібне сито. Он зірвався один
сверлит сталь, плачет, причитает и сеет хохот на мелкое сито. Он сорвался один
яскравий згук і впав між ниви червоним куколем.
яркий звук и упал между поля красным куколем.
Я вже більше нічого не годен слухати. Та пісня має у собі щось отруйне. Будить
Я уже ничего не могу слушать. И песня несет в себе что-то ядовитое. будит
жадобу. Чим більше слухаєш, тим більше хочеться чути. Чим більше ловиш, тим
жажду. Чем больше слушаешь, тем больше хочется слышать. Чем больше ловишь, тем
трудніше зловити.
труднее поймать.
Тепер я бігаю в поле й годинами слухаю, як в небі співають хори, грають цілі
Теперь я бегаю в поле и часами слушаю, как в небе поют хоры, играют цели
оркестри.
оркестры.
Вночі прокидаюсь, сідаю на ліжку й напружено слухаю, як щось свердлить мій
Ночью просыпаюсь, сажусь на кровати и напряженно слушаю, как что-то сверлит мой
мозок, лоскоче серце і тремтить біля вуха чимсь невловимим.
мозг, щекочет сердце и дрожит возле уха чем-то неуловимым.
Тью-і, тью-і, ті-і-і... Ні, зовсім не так.
Тью и, тью и, те-и-и ... Нет, совсем не так.
Цікавий я знати, як вони оте роблять?
Интересный я знать, как они это делают?
Врешті таки підгледів.
В конце же подсмотрел.
Сіра маленька пташка, як грудка землі, низько висіла над полем. Тріпала крильми
Серая маленькая птичка, как ком земли, низко висела над полем. трепала крыльями
на місці напружено, часто і важко тягнула вгору невидиму струну від землі аж до
на месте напряженно, часто и тяжело тянула вверх невидимую струну от земли до
неба. Струна тремтіла й гучала. Тоді, скінчивши, падала тихо униз, натягала
неба. Струна дрожала и гремели. Тогда, закончив, падала тихо вниз, натягивала
другу з неба на землю. Єднала небо з землею в голосну арфу і грала на струнах
вторую с неба на землю. Объединяла небо с землей в громкую арфу и играла на струнах
симфонію поля.
симфонию поля.
Се було прекрасно.
Это было прекрасно.
Смотрите так же

Михайло Коцюбинський - Intermezzo

Михайло Коцюбинський - Дорогою ціною уривок

Все тексты Михайло Коцюбинський >>>