В алеях саду спинюся, сяду
В переулках сада я останавливаюсь, сажусь
Там, де ходили з тобою вдвох.
Куда ты пошел с тобой.
Осіння тиша листок колише,
Осенняя тишина лист однажды,
Один листочок, що не засох.
Один лист, который не сухой.
На крилах білих все пролетіло
На крыльях белых все летало
Там, де хмарини, як пароплав.
Где облака похожи на пароход.
Багряний вечір мені на плечі
Пурпурный вечер меня на плечах
Долоні згадок немов поклав.
Ладонь упоминалась.
Приспів:
Припев:
Меланхолія жовтого саду,
Меланхолия желтого сада,
Меланхолія тиха в душі,
Меланхоличная тишина в душе,
Давні звуки лишились позаду
Древние звуки остались позади
Та не стали для мене чужі...
Но они не стали для меня незнакомцами ...
Не покличу тебе, не покличу,
Я не позвоню тебе, я не буду тебе позвонить,
Бо літа свій відміряли крок.
Потому что их лето было измерено.
Та, чому твоє ніжне обличчя
Одно, почему твое нежное лицо
Відзеркалює вогкий листок?
Отражает влажный лист?
Алея згадок, німих загадок,
Переулок упоминания, тупые головоломки,
Піди-но, спробуй в них розберись.
Иди, постарайся их понять.
Згубилась стежка, немов сережка,
Тропа убила, как серьга,
Де ми любились давно колись.
Где мы любили долгое время.
Об ніч спіткнуся, не оглянуся,
Я наткнусь на ночь, не оглядываюсь назад,
Назад дорогу вже вислав мох.
Путь уже послал мх.
Осіння тиша листок колише,
Осенняя тишина лист однажды,
Один листочок, що не засох.
Один лист, который не сухой.
Приспів.
Хор.
Не покличу тебе, не покличу,
Я не позвоню тебе, я не буду тебе позвонить,
Бо літа свій відміряли крок.
Потому что их лето было измерено.
Та, чому твоє ніжне обличчя
Одно, почему твое нежное лицо
Відзеркалює вогкий листок?
Отражает влажный лист?
Відзеркалює вогкий листок?
Отражает влажный лист?
Павло Дворський - Балада про Крути
Павло Дворський - Срібні Очі
Павло Дворський - Рідна мова
Павло Дворський - Смерекова Хата
Павло Дворський - небесна сотня білих журавлів
Все тексты Павло Дворський >>>
