Павло Зібров - Дозволь мені мати - текст песни, слова, перевод, видео

Дозволь мені, мати, криницю копати, Чи прийдуть дівчата води набирати? Ой прийшли дівчата води набирати, А мою дівчину не пустила мати. | (2) Дозволь мені, мати, корчму збудувати, Чи прийдуть дівчата пити та гуляти? Ой прийшли дівчата до корчми гуляти, А мою дівчину не пустила мати. | (2) Дозволь мені, мати, на лавці лежати, Чи прийдуть дівчата тіло виряджати? Ой прийшли дівчата тіло виряджати, А мою дівчину не пустила мати. | (2) - Іди, іди доню, іди, іди з хати, Та не кажи, доню, що є в тебе мати. Іди, іди, доню, іди, не барися. Зі своїм миленьким навіки простися. | (2) А тая дівчина на свій розум мала, Обняла козака та й поцілувала, Обняла козака та й поцілувала, Тому козаченьку вона проказала: | (2) - Оце ж тії ніжки до мене ходили, Оце ж тії ручки гостинці носили, Оце ж тії брівки на мене моргали, Оце ж тії губки мене цілували.