Осліпле листя відчувало яр
Ослепшие листья чувствовали овраг
і палене збігало до потоку,
и жженое сбегало к потоку,
брело стежками, навпрошки і покотом
брело по тропинкам, наоборот и покатом
донизу, в воду - загасить пожар.
вниз, в воду – потушит пожар.
У лісі рівний голубий вогонь
В лесу ровный голубой огонь
гудів і струнчив жертвенні дерева.
жужжал и струн жертвенные деревья.
Зібравши літніх райдуг оберемок,
Собрав летних радуг охапок,
просторив вітер білу хоругов.
пространил ветер белую хоругвь.
Осамотілі липи в вітрі хрипли,
Оставшиеся липы в ветре хрипели,
сухе проміння пахло сірником,
сухие лучи пахли спичкой,
і плакала за втраченим вінком
и плакала по потерянному венку
юначка, заробивши на горіхи.
юноша, заработав на орехи.
І верби в шумі втоплені. Аж ось
И ивы в шуме утоплены. Вот вот
паде як мед настояно-загуслий
падет как мед настойчиво-загустевший
останній лист. Зажолобіє з гусінню -
последнее письмо. Закоченеет с гусеницей -
і жди-пожди прийдешніх медоносів.
и жди-пожди грядущих медоносов.
Так по стерні збирають пізній даток,
Так по стерне собирают поздний даток,
так вибілене полотно - в сувій,
так отбеленное полотно - в свиток,
так юна породілля стане матір'ю
да юная роженица станет матерью
в своєму щасті і в ганьбі своїй.
в своем счастье и в позоре своем.
Схилились осокори до води,
Наклонились осокоры к воде,
на шум єдиний в лісі. Яр вирує,
на шум единственный в лесу. Яр бурлит,
а осінь день, як повечір'я, чує.
а осень день, как вечер, слышит.
Кружляє лист в передчутті біди.
Кружит письмо в предвкушении беды.
Василь Стус - Як добре те, що смерті не боюсь я
Василь Стус - О земле втрачена, явися...
Василь Стус - Вчися чекати, друже
Василь Стус - За роком рік росте твоя тюрма
Василь Стус - Мов жертва щирості життя
Все тексты Василь Стус >>>
