Драбадан - Човен - текст песни, слова, перевод, видео
Ознакомьтесь с текстом песни Драбадан - Човен
Як цілувала ти його вуста,
Когда ты поцеловал его рот,
Як зігрівав колись її долоні,
Когда он однажды согрел ее ладонь,
Як присягалися років до ста
С годами клянутся сотнями
Кохати поки сніг побілить скроні.
Любить снег для снега.
Із тих часів багато зим пройшло,
Многие зимы прошли с тех пор
Бог сипав грішну землю снігом білим,
Бог вылил грешную землю с Белоснежной,
Але кохання їхнє не зійшло,
Но их любовь не упала,
Не потонуло і не скрижаніло.
Не утонул и не украшал.
Вже час до Бога написать листа,
Время Богу написать письмо,
Що їх на небі зачекались зорі,
Что они в небе ждали звезд,
Несила вже нести свого хреста,
Еще не носил свой крест,
Несила човну йти по синім морі.
Она не могла пойти на лодку на Голубом море.
Життєвий човен їх приплив давно,
Life Boat их давно провели,
Давно при березі стоїть самотньо,
Давно на берегу стоит одиноко,
І невблаганно він іде на дно,
И неустанно он идет на дно,
Радіють зорі, що це незворотньо.
Рассвет рад, что это необратимо.
Приспів:
Припев:
Бо зорі – це люди, що манять у рай,
Рассвет - люди, которые издеваются над раем,
О, місяце друже, у Бога спитай,
О, друг, друг, спроси Бога,
Чи разом прожити – не степ перейти?
Не живете вместе - не матепи?
Як вічно любити і поруч іти?
Как любить вечно и подойти рядом?
Смотрите так же
Драбадан - Під віконцем калина
Драбадан - Зорі світять над Парижем