Тексты песен   >   К > Карл Саган > Бліда блакитна цятка

Карл Саган - Бліда блакитна цятка - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Карл Саган

Название песни: Бліда блакитна цятка

Дата добавления: 16.01.2024 | 07:38:17

Просмотров: 2

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Карл Саган - Бліда блакитна цятка

Погляньте ще раз на цю цятку. Це тут. Це наш дім. Це ми. Всі, кого ви любите, всі, кого ви знаєте, всі, про кого ви коли-небудь чули, всі люди, що коли-небудь існували, прожили свої життя на ній. Безліч наших насолод і страждань, тисячі самовпевнених релігій, ідеологій та економічних доктрин, кожен мисливець і збирач, кожен герой і боягуз, кожен творець і руйнівник цивілізацій, кожен король і селянин, кожна закохана пара, кожна мати і кожен батько, кожна здібна дитина, винахідник і мандрівник, кожен викладач етики, кожен брехливий політик, кожна «суперзірка», кожен «найбільший лідер», кожен святий і грішник в історії нашого виду жили тут — на порошинці, підвішеній в сонячному промінні. Земля — дуже маленька сцена на безмежній космічній арені. Подумайте про річки крові, пролитих усіма цими генералами і імператорами, щоб, в променях слави і тріумфу, вони могли стати короткочасними господарями частини піщинки. Подумайте про нескінченні жорстокості, що здійснюються мешканцями одного куточка цієї цятки стосовно мешканців іншого куточка, що лиш ледь-ледь відрізняються від них. Подумайте про те, наскільки часті між ними розбіжності, про те, як жадають вони вбивати один одного, про те, наскільки гаряча їх ненависть. Наша поза, наша уявна значимість, ілюзія про наш привілейований статус у всесвіті — всі вони пасують перед цією точкою блідого світла. Наша планета — лише самотня порошинка в навколишній космічній темряві. У цій грандіозній порожнечі немає ані натяку на те, що хтось прийде нам на допомогу, щоб врятувати нас від нашого ж невігластва. Земля — поки що єдиний відомий світ, що може підтримувати життя. Нам більше нікуди піти — принаймні, в найближчому майбутньому. Побувати — так. Колонізувати — ще ні. Подобається вам це чи ні, але Земля — це зараз наш дім. Кажуть, астрономія прищеплює скромність і зміцнює характер. Напевно, немає кращої демонстрації дурного людського зазнайства, ніж ця відсторонена картина нашого крихітного світу. Мені здається, вона підкреслює нашу відповідальність, наш обов'язок бути добрішими один з одним, берегти і плекати цю блідо-блакитну цятку — наш єдиний дім.
Взгляните еще раз на эту точку. Это здесь. Это наш дом. Это мы. Все, кого вы любите, все, кого вы знаете, все, о ком вы когда-нибудь слышали, все люди, когда-либо существовавшие, прожили свои жизни на ней. Множество наших наслаждений и страданий, тысячи самоуверенных религий, идеологий и экономических доктрин, каждый охотник и собиратель, каждый герой и трус, каждый творец и разрушитель цивилизаций, каждый король и крестьянин, каждая влюбленная пара, каждая мать и каждый отец, каждый способный ребенок, изобретатель и путешественник, каждый преподаватель этики, каждый лживый политик, каждая «суперзвезда», каждый «величайший лидер», каждый святой и грешник в истории нашего вида жили здесь — на пылинке, подвешенной в солнечных лучах. Земля – очень маленькая сцена на безграничной космической арене. Подумайте о реках крови, пролитых всеми этими генералами и императорами, чтобы в лучах славы и триумфа они могли стать кратковременными хозяевами части песчинки. Подумайте о бесконечных жестокости, совершаемых жителями одного уголка этой точки относительно жителей другого уголка, лишь едва отличающихся от них. Подумайте о том, насколько часты между ними разногласия, о том, как желают они убивать друг друга, о том, насколько горяча их ненависть. Наша поза, наша кажущаяся значимость, иллюзия о нашем привилегированном статусе во вселенной — все они подходят перед этой точкой бледного света. Наша планета – лишь одинокая пылинка в окружающей космической тьме. В этой грандиозной пустоте нет ни намека на то, что кто-нибудь придет нам на помощь, чтобы спасти нас от нашего же невежества. Земля — пока единственный известный мир, способный поддерживать жизнь. Нам больше некуда уйти — по крайней мере, в обозримом будущем. Побывать – да. Колонизировать – еще нет. Нравится вам это или нет, но Земля сейчас наш дом. Говорят, астрономия прививает скромность и укрепляет характер. Наверное, нет лучшей демонстрации глупого человеческого зазнайства, чем отстраненная картина нашего крошечного мира. Мне кажется, она подчеркивает нашу ответственность, нашу обязанность быть добрее друг с другом, беречь и лелеять эту бледно-голубую точку — наш единственный дом.
Смотрите так же

Карл Саган - Бледная голубая точка

Карл Саган - Бледно голубая точка

Все тексты Карл Саган >>>