Тексты песен   >   О > Олег Короташ > Майже елегія

Олег Короташ - Майже елегія - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Олег Короташ

Название песни: Майже елегія

Дата добавления: 13.07.2024 | 11:36:04

Просмотров: 2

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Олег Короташ - Майже елегія

МАЙЖЕ ЕЛЕГІЯ
Почти элегия


Синдром набутої осені. Час,
Синдром приобретенной осени. Время,
як безсилий хірург, опускає руки
Как бессильный хирург, понижает руки
і йде до вікна. За вікном щораз
И идет к окну. За окном
розхристані зграйки маленьких круків
Спящие стая маленьких крючков
влітають до школи. Тремоло рухів
летать в школу. Томоло движения
училка розсаджує перший клас.
Учитель сидит первый класс.


Замітає доріжки, рипить ворітьми
Сдвигает следы, бросает ворота
двірник такий древній, як паркові клени;
Дворник такой же древний, как парк клена;
в роках, як в опалі. Торохче кістьми
В течение многих лет, как в опале. Торохе Кости
повільне вигнання: свій острів Єлени,
Медленное изгнание: ваш остров Елена,
де море тріпоче, немов гобелени
где море трепетает, как гобелены
виткані Богом за ворітьми.
Они сплетен Богом для ворот.


Мій голос звикає і слух – на одну
Мой голос привыкает, и слышать один на один
тональність із відчаєм. Чуєш? Не знаю.
тон с отчаянием. Ты слышишь? Не знаю.
Погляд притомлено дражнить струну
Взгляд устал дразнить струну
високовольтної лінії, а потім злітає
высокая линия ролтажа, а затем летит
понад собором, де звуку немає
над собором, где нет звука
і час не приймає таку глибину.
И время не принимает такую ​​глубину.


І вони зіштовхнулись – отам, в висоті,
И они столкнулись - здесь, в высоте,
два погляди – вкинуті, наче комети.
Два просмотра брошены как кометы.
Мій – випав з орбіти. Супроти осі
Моя - упал с орбиты. Против оси
на кілька хвилин повернувши планету,
Несколько минут поворачивая планету,
серце зависло, наче ранет,
Сердце висило как Ранет,
що ти залишала моїй руці.
Что ты оставил мою руку.


Повернися до класу чи йди в коридор
Вернуться в класс или пойти в коридор
де погляд сховаєш. Довільну октаву
Где ты смотришь. Произвольная октава
для них обери і доки ще хор
Для них выбирайте, и пока хор
дитячим прононсом не вміє картавить, –
Детский пронус не способен карту, -
хай вторять з тобою те лагідне «love»,
Позвольте вам сесть с вами в эту нежную «любовь»,
що час перекрутить на «nevermore».
Это время будет поворачиваться на "Nevermore".


Ця осіння морока, – спастись від застуд,
Этой осенью тьма - спасти от простуды,
зігрітися пледом, напитися чаю,
разогреть клетку, выпить чай,
і тихо впадати в маразм, як у блуд,
и тихо упасть в безумие, как блуд,
бо руки, що звикли до «обіймаю», –
Для рук, которые используются для «обнимания» -
стають непокірними тобто блукають
стать мятежным, т.е.
шкірою вікон, вростаючи тут
кожа окон, растущая здесь


у шкіру дерев, у знервований сон,
в кожу деревьев, в нервном сне,
щоб, раптом прокинувшись, поруч шукати
так что, внезапно просыпаясь, рядом с
сплячу тебе... не знаходити. Й до н-
Я сплю тебя ... не нахожу. И для n-
естями дивитись у ніч, як солдати
эскортами, чтобы посмотреть на ночь, как солдаты
всіх армій вдивлялись у зарубки-дати
Все армии смотрели на грибку
закінчення воєн і рідний кордон.
Конец войн и родной границы.


І очі – вмерзають у ранок: пітьма.
И глаза - заморозить утром: тьма.
Бувало страшніше – Харонові ванти
Был страшным - хароновым чаном
скрипіли якось наді мною... Та тьма
как -то скринул на меня ... и тьма
тоді відступила, відклавши для данте
затем отступил, отложил на Данте
кола на потім, аби сарабанду
круги на потом, Сарабанду
нині зіграти, мабуть, не дарма.
Вероятно, сейчас не тщетно играть.


Цю осінь, мов наслано. З вибуху скронь,
Эта осень как если бы отправили. Из взрыва храмов,
прописані подихом, рухотремтінням,
предписано дыханием, движущимся,
як тіні, що знову прийшли на вогонь,
Как тени, которые снова пришли к огню,
а потім, нажахані порозумінням,
а затем взволнован пониманием,
ховались у стіни, ставали камінням,
Спрятал в стенах, стал камнями,
ліпниною тіл, межиріччям долонь,
штукатурка тел, реки ладоней,


хвилини відцокали опліч… І ти,
минуты расцветали ... и ты,
вже вийшовши з класу, не обертайся.
Уже выходя из класса, не вращайся.
Для часу достатньо піску і води,
За достаточно времени песка и воды,
все інше – ворота у межичасся,
Все остальное - это ворота в то время,
де вірші залишаться, наче причастя
где стихи останутся как общение
двох тисяч і дев’ять літ самоти.
Две тысячи и девять лет одиночества.


2008
2008


мелодія - Placebo "Follow The Cops Back Home"
Мелодия - плацебо "следуй за полицейскими дома"
Смотрите так же

Олег Короташ - Present continuous tense

Олег Короташ - Дарина і Еней

Олег Короташ - Казка

Олег Короташ - Пейзаж нізвідки

Олег Короташ - Зимові станси не в Парижі

Все тексты Олег Короташ >>>