Тексты песен   >   О > Оксана Забужко > Зворотня адреса - або Поема проводу

Оксана Забужко - Зворотня адреса - або Поема проводу - текст песни, слова, перевод, видео

Исполнитель: Оксана Забужко

Название песни: Зворотня адреса - або Поема проводу

Дата добавления: 18.03.2024 | 21:44:03

Просмотров: 1

0 - текст верный

0 - текст неверный

Ознакомьтесь с текстом песни Оксана Забужко - Зворотня адреса - або Поема проводу

ЗВОРОТНЯ АДРЕСА,
ОБРАТНЫЙ АДРЕС,
АБО ПОЕМА ПРОВОДУ
ИЛИ ПОЭМА ПРОВОДА


Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались…
Ох, если бы это произошло, чтобы вы не возвращались…
Т. Шевченко
Т. Шевченко


Хоч би я говорив усіма людськими й янгольськими мовами, та не мав би любови, то був би я міддю дзвінкою або кимвалом брязкучим.
Хоть бы я говорил на всех человеческих и ангельских языках, но не имел бы любви, то был бы я медью звонкой или кимвалом брюкающим.
1-ше Послання ап. Павла до коринтян
1-е Послание ап. Павла к коринфянам


…І ми повернулись.
…И мы вернулись.
Уже не курилося згарище.
Уже не курилось пепелище.
Рипіло в повіках од сохлих, збужавілих сліз.
Скрипело в веках от сохших, разбушевавшихся слез.
І ворон злітав, і кричав щось немовби: “Товаріщі!” —
И ворон взмывал, и кричал что-то: "Товарищи!" -
одчайним, придавленим криком —
отчаянным, придавленным криком
як ті, котрі бачать обріз
как видящие обрез
наставлений.
наставлен.
Десь між руїн шурхотіла сполошно
Где-то между руин шуршала испуганно
хода утікаючих звірів.
походка бегущих зверей.
Був світ — як пательняний спід.
Был мир как сковородный спид.
Земля розволочена, наче жона чужоложна,
Земля разволочена, как жена чужеложная,
З-під ніг нам сочила, мов пасоку, яловий піт.
Из-под ног нам сочила, как паску, еловый пот.
З остиглих чавунок тягнуло снітявим і трупним.
Из остывших чугунок тянуло снево и трупным.
Луна відзивалась на брязк — ніби мала цей звук на слуху.
Луна отзывалась на лязг - будто имела этот звук на слуху.
Трусивсь юродивий у рам’ї й присохлому струп’ї
Трусился юродивый в раме и присохшем струпе
і щось мускотав про козацтво, наставивши жменю суху.
и что-то мурлыкал о казачестве, наставив горсть сухую.
Ніхто не виходив із хлібом.
Никто не выходил с хлебом.
Ніхто не прохав нас до чарки.
Никто не просил нас в рюмку.
А замість дітей — ну й прудкі ж! — ухопивши тропи,
А вместо детей — ну и прыткие же! — схватив тропы,
до нас дибуляли на викиднів схожі почварки,
к нам дибуляли на выкидышей похожие почвенки,
і, наче налляті водою, світилися їм черепи.
и, как налитые водой, светились им черепа.
Та ще гробацюги, обкурені чортополоху,
Да еще гробяги, обкуренные чертополоху,
роз’ярені, аж на загривках ставала їм шерсть:
разъяренные, аж на холках становилась им шерсть:
— Ачей докопаємось, бля, до Великого Льоху! —
— Ачей докопаемся, бля, до Великого Леха! -
плювали в долоні — й вганялись лопатами в персть!..
плевали в ладоши — и вгонялись лопатами в перст!..


…І взяв же нас жаль, ой узяв же нас жаль — аж відринув
…И взял же нас жалость, ой взял нас жалость — аж отверг
рум’янець од лиць, і кликнули ми в мертві сліди,
румянец от лиц, и кликнули мы в мертвые следы,
що — ми ж вам заплатим,
что мы же вам заплатим,
а ви ж нам — станцюйте Вкраїну,
а вы же нам — станцуйте Украину,
якої ми так сподівались, ідучи сюди!
которой мы так надеялись, идя сюда!
Такої, щоб — горда!
Такой, чтобы гордая!
щоб випростом — з княжого корзна!
чтоб просто - из княжеского корзна!
Одкинувши дергу — в Софію! з саней! по сніжку!
Отбросив дергу – в Софию! из саней! по снежку!
Такої, щоб ждала — вірненько, й кохала — не спорзно,
Такой, чтобы ждала - верненько, и любила - не спорзно,
а так, як душі б вишивалось, стібком по стібку,
а так, как души бы вышивалось, стежком по стежку,
червоним і чорним;
красным и черным;
а ще — щоб гетьмани,
а еще чтобы гетманы,
гетьмани,
гетманы,
гетьмани!
гетманы!
щоб коні іржали й бряжчали шаблі!
чтобы кони ржали и звенели сабли!
І Бог вам віддячить за всі повзунці та батмани,
И Бог вам воздаст за все ползунцы и батманы,
за всі живосильні колінця по товченім склі…
за все живущие коленца по толченому стеклу…


І брязнула враз — чи у віко, чи в камінь лопата,
И лязнула вдруг — или в око, или в камень лопата,
спорснувши по жовтому ґлею в розкислих грудках, —
спрятав по желтому кувшину в раскисших комках, —
і бравиє мальчикі, вибачте — хвацькі хлоп’ята,
и бравые мальчики, извините - лихие ребята,
підваживши віко, явились на ризик і страх!
подвесив веко, явились на риск и страх!
Чортком з табакерки!
Чертком из табакерки!
Навприсядки, ще й вихилясом!
Напротив, еще и наклоном!
Такі ж чорновусі, що грець же ж тобі, не троюдь!..
Такие же черноволосые, что греч же тебе, не троюдь!..
І сльози лились — як буває хіба за шинквасом,
И слезы лились - как бывает разве за шинквасом,
коли, прогулявшись до цурки, облапуєш пісню за грудь:
когда, прогулявшись к цурке, облапываешь песню за грудь:
мели шаровари, здіймаючи вітер червоний,
имели шаровары, поднимая ветер красный,
мелькали сутани,
мелькали сутаны,
плескали путани,
хлопали путаны,
скакали амвони,
скакали амвоны,
іржали шаблі на всі тони, і дзвони дзвонили іржаві,
ржали сабли во все тона, и колокола звонили ржавые,
і гнали поетів Платони
и гнали поэтов Платоны
до дідька з цієї держави —
к черту из этого государства —
польські ринки,
польские рынки,
американські дрінки,
американские дренки,
Пілати, дипломати —
Пилаты, дипломаты
уся Європа тут!
вся Европа здесь!
Рожеві окуляри,
Розовые очки,
і лярви за доляри
и лярвы за доллары
(червоні шаровари
(красные шаровары
метуть-метуть-метуть!).
метут-метут-метут!).
А мати-сиротина
А мать-сиротина
римується із тином,
рифмуется с плетнем,
а на тім тині Мина
а на том плетне Мина
сидить і награє
сидит и наигрывает
на банджо жовто-синім
на банджо желто-синем
(здорові, скурві сини!
(здоровые, шкуры сыновья!
хотіли-сьте Вкраїни?
хотели-то Украины?
оце ж вона і є!):
вот она и есть!):


— Що на старшому на пальця здьору,
- Что на старшем по пальцу содраю,
й міняти шкуру їм нє впєрвой,
и менять шкуру им не впервой,
а молодо-ого да й рекетьо-гора
а молодого да и рекетьо-гора
нєсут з разбі-той го-ло-вой…
несут с разби-той го-ло-вой…
Ой!
Ой!


Гоп-гоп-гоп-гоп,
Гоп-гоп-гоп-гоп,
лізе п’яний хлоп, хлоп
лезет пьяный хлоп, хлоп
(шо ти лєзєш, ти, жлоб!)
(что ты лезешь, ты, жлоб!)
по дорозі чорний —
по дороге черный
подивися, дівчинонько,
посмотри, девочка,
який я моторний!
какой я проворный!
— Отвалі!
– Отвали!
Попід мостом, мостом
Под мостом, мостом
пливе риба в Бостон,
плывет рыба в Бостон,
я люблю того ковбоя,
я люблю того ковбоя,
що високий зростом!
что высок ростом!


Гоп-гоп-гоп-гоп,
Гоп-гоп-гоп-гоп,
суне шляхом хлоп, хлоп,
сует путем хлоп, хлоп,
а за ним “Нісан”,
а за ним "Ниссан",
а в “Нісані” — Сам:
а в "Нисане" - Сам:
сам — пан, сам — хазяїн,
сам господин, сам хозяин,
чхнуть в Москві, а ми — “навзаєм”,
чихнут в Москве, а мы - "взаимно",
і задком, і передком,
и задком, и передком,
чи райпровід, чи райком —
или райпровод, или райком —
ОМММММММ!!!!!!!
ОМММММММ!!!!!!!


(Медитуєте, рєбята? Медитуйте…
(Медитируете, ребята? Медитируйте…
Зара’ знати, що поет, — ич, очі світяться…
Зара знать, что поэт, — ич, глаза светятся…
Тільки свічечку при тім таки задуйте —
Только свечу при том же задуйте —
хай нічо’ нікому не привидиться.
пусть ничего никому не привидится.
Хай вам, молодесеньким-чистесеньким,
Пусть вам, молоденьким-чистеньким,
косо вслід ніхто непевний не позиркує…
косо вслед никто неуверенный не поглядывает…
Наше діло, знаєте, не пєсєнкі —
Наше дело, знаете, не песенки.
Смотрите так же

Оксана Забужко - Попелюшка

Оксана Забужко - Диптих 2008. Частина 2

Оксана Забужко - Клітемнестра

Оксана Забужко - Джаз по-італійськи

Оксана Забужко - Диптих-2008 частина 1

Все тексты Оксана Забужко >>>